– Все у твоєї сестри є, тільки з мужиками не щастить. Може, поступишся їй свого нареченого, – запропонувала мені мама

У нас із сестрою різниці у шість років. Зазвичай усі скаржаться, що все кохання дістається молодшим дітям, а в нашому все навпаки. У нас батьки до божевілля люблять старшу дочку, мою сестру Аліну, а я так, мабуть, для масовки.

Мені завжди в приклад ставили старшу сестру, з самого раннього віку я мала рівнятися на нашу розумницю-красуню Аліну. Вона ж і мамі перша помічниця, і в школі вчиться чудово, і на всі гуртки встигає, і взагалі золота дитина. Щоб мені добитися похвали від батьків, треба було не просто дістати результатів сестри, але й перевершити їх, чого в мене ніколи не виходило.

Сестра чудово усвідомлювала свою перевагу, ходила із задертим носом і на мене звертала уваги не більше, ніж на пилюку в кутку. Міс досконалість, щоб її. Можливо, якби вона не була такою закоханою батьками і зарозумілою, у мене було б до неї інше ставлення, навіть з урахуванням батьківського до неї ставлення. Але ж маємо те, що маємо.

Якщо в середній школі в мене була якась надія досягти висот Аліни, а то й перестрибнути її, то потім я зрозуміла, що все марно. Щоб я не зробила, досягнення сестри завжди будуть здаватися батькам більш значущими та грандіозними. І мене відпустило.

Я перестала комусь щось прагнути довести, просто жила так, як живеться. У цьому були свої плюси. Увага батьків завжди була зосереджена на сестрі, тому на мене її вже не вистачало. Мене майже не лаяли за оцінки, просто хитали головою і згадували, що ось Алінка вчилася набагато краще. А ще на мене не тиснули, куди мені вступати. Свою професію я також обрала сама.

Аліа після вишу повернулася до батьківського будинку, а я після школи поїхала і більше з мамою та татом не жила. Спочатку гуртожиток, потім винаймала квартиру з подружками, зараз ми живемо з моїм нареченим разом.

Додому я приїжджала нечасто, робити мені там було нічого. Слухати про велике досягнення сестри я могла і по телефону. Я знала, що Аліна купила квартиру в іпотеку, але продовжує жити із батьками.

– Така розумничка, квартиру взяла, зараз здає, з тих грошей платить іпотеку, ще й нам із батьком допомагає, – щебетала мама.

Ну так, крім Аліни ж до цього ніхто не додумався – як це так, здавати іпотечну квартиру, щоб полегшити собі платіж? Про допомогу батькам теж дивне твердження – вони живуть разом, логічно, що сестра купує продукти та скидається на комуналку. Якби я жила з ними, то робила так само.

Мої новини маму не дуже цікавили, тож я ними і не ділилася ніколи. Так, основними віхами – вступила, закінчила, знайшла роботу. Без деталей та подробиць. Та й до чого вони, якщо ти щось розповідаєш, а тобі перебивають зі словами “ось ти сказала, і я згадала: а в Аліни…”.

Тому про те, що я маю нареченого, мама дізналася, коли вже була подана заява до РАЦСу. Здивувалася, привітала та перевела тему розмови. Дуже приємно, дякую, мамо.

Я б, мабуть, і не стала говорити про своє заміжжя, адже все одно святкувати не збиралися, так вдвох у ресторан сходити. Але наречений у мене дещо старомодний, тому він наполіг на знайомстві з моїми батьками. Типу, це якось дивно, одружитися, але не бути знайомим із батьками своєї другої половинки.

Своїм батькам мене наречений представив ще на стадії наших цукерково-букетних стосунків. Чудові люди, що я можу сказати. Тепер мені треба було якось знайомити чоловіка зі своїми. Для цього довелося дати йому невеликий екскурс в історію наших сімейних стосунків та культ особистості Аліни.

Наречений посміявся, коли я заявила про культ особистості, сказав, що згущаю фарби. Ах, якби. Але дочитавши вступну частину до кінця, я зателефонувала і повідомила батьків, що ми приїдемо. Мені відповіли, що на нас чекають, і ми поїхали.

Нас зустріли традиційним застіллям, батьки навіть були милими і не так часто згадували про мої провали і досягнення сестри. Що було дивно, до речі, зазвичай це їхня улюблена застільна розвага. Загалом нормально посиділи, а потім почали розташовуватися на нічліг.

Наречений вирубався майже миттєво, бо до батьків ми їхали машиною, і він був за кермом. Я ж пішла допомогти помити посуд. Не все ж таки ідеальній Аліні допомагати. Її, до речі, на кухні не було. А ось мама поводилася якось дивно.

Коли з посудом було покінчено, мама запропонувала випити чаю на майбутній сон. Я не відмовилася, а мама налила чай, і почала якусь дивну розмову ні про що. Я спершу її підтримувала. а потім зрозуміла, що очі вже злипаються, тому допила чай, попрощалася з мамою, хотіла вже підвестися, як вона мене зупинила.

– Я ось про що поговорити хотіла… Ось у твоєї сестри все є – і розумна, і гарна, і з квартирою, а з мужиками не щастить. Вона така довірлива, ось на неї різні типи і злітаються. А твій хлопець гарний. І серйозний, і з освітою, і симпатичний, он і машина є. Ну яка б вони з Аліною гарна пара вийшли! Може, поступишся сестрі?

Сон, як рукою, зняло. Я навіть себе ущипнула, щоб зрозуміти, що я точно не сплю.

– Тебе не бентежить, що ми про живу людину говоримо, яка має свої смаки, думки, почуття? – абияк видавила з себе я.

– Та що почуття, – відмахнулась мама. – Ти ж бачила, як він на Аліну дивився, як вино їй підливав? Ти відійдеш – будуть і почуття.

А мій наречений ніяк особливо на Аліну не дивився. А вино він і мамі підливав, бо вихована людина, яка знає, як доглядати за жінкою за столом. Але ж мама завжди бачила те, що хотіла. А тут вона бачила готового нареченого для любимої доньки. Він у мене насправді такий, як вона його описала.

Відповіла я мамі досить різко, можливо навіть з матом, я точно не пам’ятаю. А вранці, як тільки наречений прокинувся, попрощалася з батьками і ми поїхали, хоч планували гостювати кілька днів. Причину такого швидкого від’їзду я пояснила йому вже дорогою. Він навіть зупинився і спершу якось не повірив. Але я була така накручена, що повірити довелося.

Наречений тільки пальцем біля скроні покрутив, і ми поїхали далі, а от мене ще довго кип’ятило. Хоча начебто мала звикнути, що все краще мама намагається підсунути Аліні, але всьому ж має бути межа.