Купу грошей вбухали в репетиторів для сина, а він у результаті вчинив зовсім не туди, куди планувалося

Минулий рік був дуже складним та напруженим як для нас, так і для нашого сина. Адже попереду був вступ у ВНЗ, а це дуже важливий крок.

Втім, часом мені здавалося, що питання майбутнього сина більше хвилювали нас із чоловіком, аніж його самого. Для нього у пріоритеті були зовсім інші питання. Дівчина, яка йому подобається. Друзі. Комп’ютерні ігри і всяка тому подібна дрібниця.

Ми з чоловіком обоє працюємо стоматологами. У нас своя клініка, добрий, дружний колектив. І нам здавалося цілком логічним, якщо і наш син Женька працюватиме у нашій клініці та братиме участь у сімейному бізнесі.

Жодних особливих пріоритетів і переваг у плані освіти син не мав. Тому нам здавалося, що питання з вибором ВНЗ для сина цілком вирішене. Та й він проти цього зовсім не заперечував.

Наприкінці серпня ми знайшли двох відмінних репетиторів, які мали допомогти нашому синові підготуватися до вступних та успішно їх здати. Звичайно, задоволення не з дешевих виходило. Проте, якщо син зможе вступити на бюджет, не доведеться витрачатися на платну освіту.

Із самого початку, як тільки син почав займатися з репетиторами, вони обоє його дуже хвалили. Мовляв, дуже відповідальний, намагається. Пам’ять у Женьки також чудова, тому ми з чоловіком були абсолютно впевнені, що він здасть все легко і добре. Та й оцінки сина в школі поступово почали підвищуватися, що теж нас тішило.

Незважаючи на те, що витрати на репетиторство були досить великими, витрачених на знання грошей не було шкода. Щомісяця до Нового року син займався з викладачами двічі на тиждень і сума оплати чотири місяці поспіль була плюс-мінус однакова.

Але потім, коли ми зателефонували репетиторам, щоб уточнити суму оплати за січень, на нас чекав неприємний сюрприз. Спочатку один, а потім і друга репетитор несподівано назвали суми значно менші за звичайні, ми з чоловіком були дуже здивовані.

Ну а коли дізналися причину, нашому подиву взагалі не було меж. Виявляється, син зателефонував викладачам та попередив, що захворів. І тому не ходив на заняття два тижні.

Цікаве кіно… Ну так, було діло, Женька застудився. Але ж сильної хвороби не було, він навіть школу не пропускав.

Увечері ми з чоловіком вирішили серйозно поговорити із сином. Зрештою, брехати ми його не вчили, завжди просили у будь-якій ситуації бути відвертим. То що зараз примусило сина піти на обман?!

Відмовлятися Женя не став. Так, збрехав. Але на це він мав серйозну причину. Тому що він не хоче, щоб ми витрачали гроші на репетиторів, які йому не потрібні.

Син сказав, що йому не цікава професія стоматолога. У нього є мрія. Разом із найкращим другом Микитою він хоче вступити до морехідного училища.

Ось це несподіваний поворот… Ми з батьком спробували переконати сина. Адже у нас своя клініка, сімейна справа, яку рано чи пізно ми передамо йому. Відповідно, у Жені завжди буде добрий, стабільний заробіток.

Це синиця у руках. Ну а мрія про мореплавця – просто журавель у небі. До того ж, для вступу туди потрібно пройти серйозний відбір і далеко не факт, що наш син його пройде. Але наш зазвичай спокійний і поступливий син несподівано твердо стояв на своєму. Тож ми запропонували піти на компроміс.

Ми з батьком продовжуємо оплачувати заняття з репетиторами з хімії та біології. А Женька їх більше не пропускає. Натомість ми не заважаємо синові пробувати вступити на моряка.

Ну а в тому випадку, якщо з якоїсь причини він не зможе потрапити туди, тоді, як і домовлялися, син подає документи і навчається на лікаря-стоматолога. Втім, прочитавши, які високі вимоги висуваються до кандидатів для вступу до Військово-морської академії, ми з чоловіком були практично впевнені, що юнацька мрія сина залишиться просто недосяжною мрією.

Але, як з’ясувалося, ми дуже помилялися. Син пішов до тренажерної зали, де до сьомого поту працював із тренером. При цьому встигав і в школі, і з репетиторами. А ще ходив до психолога та заповнював нескінченні тести.

У березні подав документи та пройшов попередній відбір. І вступив туди, куди й хотів.

З одного боку ми, звичайно, пишаємось сином та його успіхами. Але з іншого, дуже розчаровані. Справа навіть не в тому, що ми витратили пристойну суму на репетиторів, знання яких Жені не знадобилися. Набагато образливіше те, що син не вважав за потрібне йти нашими стопами і розвивати сімейну справу.