Чоловік більше отримував – постійно про це нагадував і навіть не думав мені якось допомогти по дому чи з дитиною. Але згодом все змінилося і я вирішила відігратися по повній. Чоловік зібрав речі і поїхав до мами

Історія кохання у нас із чоловіком оригінальністю не відрізняється – зустрілися, закохалися, одружилися, народили дитину. Питання з житлом у нас не стояло, у мене від бабусі була своя двокімнатна квартира. У майбутньому ми з чоловіком хотіли побудувати будинок, але це був план не  на найближчий час.

До народження дитини у нас із чоловіком у сім’ї були мир і порозуміння, напевно, не скінчився ще наш горезвісний цукерково-букетний період. Усю вагітність чоловік старанно виконував усі мої примхи, дарував квіти та поводився ідеально.

Перший рік після народження дитини теж було непогано. Вже не так казково, але воно й зрозуміло. Маленька дитина – великі проблеми. Безсонні ночі, нестача часу, втома. Але навіть у цьому складному періоді ми примудрялися не сваритись.

Все змінилося, коли чоловік отримав нову посаду. Він до цього йшов давно, брав переробки, часто їздив у відрядження і щосили майорів перед очима начальства. Його нарешті помітили, оцінили та дали заповітне підвищення. Я за чоловіка була рада, пишалася ним.

Але чоловік із того моменту почав сильно змінюватися. У нього почала рости корона. Він відразу ж забув, що я його підтримувала, не виносила мізки, завжди вислуховувала і давала нормально відпочивати, захищаючи від дитячого плачу та домашніх обов’язків. Це все я робила заради нього та на шкоду собі. Але чоловік став сприймати це як належне.

Раніше він з дитиною не допомагав, бо в нього не було часу, а тепер, бо дуже втомився, йому треба відпочивати. Прохання посидіти з малюком півгодини, щоб я сходила нормально у ванну, сприймалася в штики.

– Ти цілий день удома, а я гроші заробляю! Невже не можна мені хоча б удома дати спокій!

Приготовлена ​​мною їжа його теж перестала влаштовувати. Він заявляв, що заробляє гроші не для того, щоб харчуватися гречкою та сосисками. Але мені з непосидючим малюком на руках якось не вдається готувати якісь складносурядні вечері ресторанного рівня.

Ми почали сваритися, і щоразу чоловік нагадував, що він заробляє гроші, утримує мене та дитину, і я могла б постаратися, тобто, на його думку, стати нянькою, прибиральницею та куховаркою, яка не має жодних прав.

Щоб пан приходив додому, цілував піднесену до нього задоволену дитину, йшов смакувати вишукану вечерю, а потім розвалювався на дивані, тоді як челядь у моєму обличчі прибирає, готує, займається дитиною і мух ще від пана відганяє. Все це, звичайно, у безшумному режимі, щоб пана не нервувати.

– Не так багато в тебе чоловік вимагає. Він працює, втомлюється, звичайно, йому хочеться відпочити у затишку. А ти йому гречку з сосисками на вечерю та дитину в руки. Ну мусиш ти розуміти! – підтакувала свекруха, а потім починала згадувати, як у їх час було важко, а вони все одно все встигали.

– Чому вдома немає молока? Я не п’ю кави без молока! – обурювався вранці чоловік.

– Ти вчора був у крамниці, чому не купив?

– А чому я взагалі мушу про нього пам’ятати? Ти в нас вдома цілий день, а я взагалі-то гроші заробляю!

Про те, що, крім чоловіка в сім’ї, молоко ніхто не вживає, він забув. Дружина-ледарка, дружина-погана.

Дні до виходу з декрету я чекала сильніше, ніж пологів, хоча здавалося, що сильніше появи на світ свого малюка я не чекатиму вже нічого. Тим більше, що й начальство підганяло, там був повний аврал, і на мене дуже розраховували. Навіть були готові сплатити за послуги няні авансом, але це не знадобилося, нам дали садок.

Далі все закрутилося дуже швидко. Я відвикла від такого режиму життя, голова йшла кругом, але мені дуже подобався такий стан. Я за три роки втомилася від домогосподарства, тому вмикалася в роботу з усього розбігу. Тим більше мені моя робота подобається.

Чоловік після мого виходу з декрету став рідше заявляти, що він працює і утримує сім’ю, але все одно це звучало дуже часто. Але тепер із ухилом на те, що він заробляє більше.

– Так, ти теж тепер працюєш, але в мене і робота серйозніша, і заробляю я більше!

– Тебе ніхто не гнав на роботу, я б і так забезпечив сім’ю. Та що ти там у себе отримуєш?

Але за півтора роки ситуація змінилася. Наша компанія набрала обертів, я стала на керівну посаду, і моя зарплата стала в рази більшою, ніж у чоловіка. Я вирішила показати чоловікові, як неприємно, коли тебе дорікають грошима.

Також як свого часу чоловік, я стала при кожній нагоді йому нагадувати, що я тепер заробляю більше. Чоловік червонів, зблід, зривався, що я задовбала постійно йому це в ніс тикати. Але я продовжувала.

Мені потрібно було, щоб він сам здогадався, що я просто віддзеркалюю його поведінку. Він здогадався, але вибачатися навіть не подумав. Просто продовжував істерити, що я йому своєю зарплатою в ніс тицяю постійно.

– Я не мінятиму машину на ось це, на автоматі їздять тільки баби!

– Я тебе почула, але вирішувати, будь ласка, дозволь мені. Все-таки на мої гроші купуватиметься машина.

– Ось як? А може, все-таки не на твої, а на наші?!

– Ну, я взагалі більше заробляю, тому все-таки на мої.

Після цієї розмови чоловік зібрав сумку та пішов до мами. А потім мені зателефонувала свекруха, щоб прочитати лекцію про те, як я некрасиво вчиняю з її сином.

– Ти ось своєю поведінкою сама до розлучення доведеш, бо жоден нормальний мужик не витримає такого відношення! Про дитину подумай, хочеш, щоб вона без батька росла?

Ні, я хочу, щоб його батько усвідомив, де не мав рації, вибачився і тоді ми продовжимо далі нормально жити. А якщо він чекає, що я просто спущу все на гальмах, тому що мене його мама засоромила, він помиляється.

Я ще молода, може, й у другий декрет захочу сходити. Але я не хочу, щоб у чоловіка знову корона виросла, а якщо зараз він нічого не зрозуміє, не відчує, то виросте вона обов’язково.