Зібрався син одружитися, привела наречена майбутніх сватів знайомитись. Ой, дарма вона це зробила!

Наш Міша — хлопець пізній, я вже й не чекала на дітей. Дізналася про вагітність – щаслива була, не передати. І тільки-но він народився, задумалися про його майбутнє.

Сім’я наша живе в обласному центрі. Ми далеко не багаті, але благополучними можна назвати. Ми з чоловіком розуміли: квартиру в центрі столиці ми синові не придбаємо, зате можемо вкластися у його виховання та розвиток, а там і сам упорається. Відкладали гроші на його навчання, платили за гуртки, репетиторам, відповідали на всі запитання. І не прогадали.

Виріс хлопчик із живим інтересом до всього, насилу, але пройшов на бюджет. Підробляти почав ще в школі, ми заохочували, один із підробітків перетворився на стабільний маленький бізнес: весілля фотографує.

Перспективний вийшов хлопчик, знає, чого прагнути, плани в голові заздалегідь будує. Коли сказав, що дівчина з’явилася і все серйозно, ми навіть не хвилювалися: Міша з дитинства не розмінювався на кого попало, друзі у нього прекрасні, і дівчину вибере гарну. Насторожило, що 2 роки різниці, вона вже випускниця.

– Добрий день! Міша мені стільки про вас розповідав доброго, що я тепер боюся вам не сподобатися. Про всяк випадок спекла тортик, з тортиками все краще стає?

Ми відразу розтанули, побачивши цю милу дівчину з шикарною косою.

Дуже красива, вона доречно поводилася в будь-якій ситуації, її правильна мова і делікатні жарти сприяли спілкуванню. Але щось мене в ній дратувало.

Я поколупалася в собі: ну ж не через те, що на два роки старша за нашого сина? Краса її насторожувала ще: Міша у нас хлопець золото, але на обкладинку б його не взяли: проставата зовнішність, зріст невисокий.

– У чому каверза? — відчайдушно питала я чоловіка.

– Ну, на що вони всі ведуться? На гроші, звісно.

Звідки гроші, Міша живе з батьками, на маршрутці їздить.

А красуня наша жила з батьками у гірському селі, і у маленькій хатині ще крім неї троє дітей. Так що мішина окрема кімната для неї аргумент, особливо, якщо всі порозуміємося. Повертатися їй просто нікуди.

Я сподівалася, порозуміємося.

І ось майбутня невістка повідомила: батьки її їдуть до в місто в гості до рідні. Домовилися про зустріч на неділю, на дві години. У суботу після роботи я вирішила зайти по продукти, приготувати гарний стіл.

Прийшла додому з сумками, а там гості. Батьки нашої Ані вже в нас!

– А ми вирішили, що ви образитеся, знайомитися приїхали, а самі в іншій рідні живуть, вирішили одразу у вас зупинитися, – пояснила сваха.

– Нууу … – промимрила я, невизначено мотнула головою.

– А що це ви нас не чекали? Навіть столу нема!

– А ми зараз швиденько все приготуємо з мамою, – знайшлася Анічка.

– З мамою вона… Швидко ти! Мама до тебе приїхала лише сьогодні!

Я перезирнулась із сином: ось навіщо дочку у незручну ситуацію ставити? Щоб мати запевнила, що я для неї ніхто? Тут взагалі як не поведи себе — хтось образиться. Схоже, майстриня сваха маніпулювати і стравлювати людей.

У мене різко зникли всі залишки симпатії: навіть не спитали, чи є у нас, де їм заночувати! А може, рідня їм поворот від воріт вказала? Не здивуюся, якщо вона з порогу так поводиться.

Чоловік теж був злий: він цих гостей, виявляється, з обіду розважає.

Свати ж, тільки-но присівши з чашкою чаю, почали виводити розмову на переїзд Ані у нашу квартиру: вона скоро закінчує ВУЗ, ось би й писала диплом у тиші та комфорті. Навіщо весілля чекати, хай живе. Та й потім куди? Аж раптом дитина?

– Так Міша ще на третьому курсі тільки, — розгубилася від безпардонної баби.

– Ех, Люба, кому це заважало дітей робити? Та й чого тягнути, щоби передумав?

Після візиту рідні ми із чоловіком різко розлюбили Аню. Та й Міша задумався, iдioтом він у житті ніколи не був. Даремно вона поспішала територію застовпити. Не поспішала б — цілком спрацював би план.