Моя порада для всіх жінок – робіть заначку! Або чому треба у всьому покладитися тільки на себе

Моя бабуся все життя прожила зі своїм чоловіком душу в душу. Вона завжди говорила, що важливо бути чесними один з одним та ділитися всім зі своєю другою половинкою.

За цим принципом вона виховувала і маму, тільки мій батько пішов з сім’ї, коли мені було 10 років. Він допомагав нам грошима, але мамі все одно довелося багато працювати, щоб забезпечити мене та мою молодшу сестру.

Багато моїх подруг воліють сидіти на шиї у свого чоловіка і повністю фінансово залежати від чоловіка. Що стосується мене, то я волію заробляти сама і не розраховувати на чиюсь допомогу. Якби не це, я б зараз залишилася біля розбитого корита.

Через три роки після навчання в університеті я зустріла свого майбутнього чоловіка. Ще за два роки ми з Валерою розписалися. Після університету я довго не могла знайти роботу. Тут мені на допомогу прийшов мій колишній однокласник.

З Владом ми добре спілкувалися у шкільні роки, я часто допомагала йому з навчанням, тож тоді він із радістю запропонував мені свою допомогу. У Влада була своя невелика фірма з виробництва меблів, він покликав мене працювати до нього.

Робота була нескладною, зарплата теж мене тішила. Я пропрацювала трохи більше трьох років, потім пішла у декретну відпустку. Мій чоловік добре заробляв, тому грошей на все вистачало, але мені було важливо, щоб я мав свій дохід.

– Навіщо ти поспішаєш? Сиди у декреті, відпочивай. Навіщо тобі працювати? – казала мені мама, коли я сказала, що збираюся віддати сина в садок і вийти на роботу. Я нікого не слухала, мені вже набридло сидіти вдома.

Після виходу з декрету я дізналася, що у нашої фірми погані справи і мій однокласник вже почав скорочувати співробітників. Я зрозуміла, що ризикую залишитись без роботи.

Я твердо вирішила, що намагатимуся всіма силами зберегти своє місце. Мені справді подобалася моя робота. Я багато працювала, дуже втомлювалася, але змогла зробити так, щоб наша фірма не закрилася.

– Твоя справа – це утримувати дім у чистоті, піклуватися про чоловіка і дитину, – навперебій твердили мені бабуся і мати, коли я ненароком згадувала про те, як сильно зараз втомлююся на роботі.

Я нікого не слухала і продовжувала щосили шукати варіанти розвитку для фірми. Я запропонувала начальству ризикнути і спробувати трохи іншу галузь, знайшла замовників і згодом справи пішли вгору.

На подяку за мій внесок у розвиток фірми мені виплатили велику премію і дали підвищення. Я стала заступником директора, мені підвищили зарплату майже вдвічі.

Я і до цього заробляла непогані гроші, але після підвищення моя зарплата тепер була навіть більшою, ніж у мого чоловіка.

Тепер про чоловіка. У нас із ним завжди були нормальні стосунки, але після народження дитини ми віддалилися один від одного.

У мене ще з юності була звичка відкладати гроші, тож завжди частину зарплати я відкладала на окремий рахунок. Чоловіку я розповіла про своє підвищення, але не почала говорити точну суму, на яку мені підвищили зарплату.

Я почала відкладати більше грошей на рахунок. У мене підростав син і я думала, що в майбутньому зможу витратити ці гроші йому на квартиру або оплатити навчання у ВНЗ. Гроші в будь-якому разі стануть у нагоді.

Моє передчуття мене не обдурило. Одного дня я дізналася, що чоловік давно мені зраджує з моєю подругою. Через зраду двох близьких мені людей було дуже боляче та прикро.

– Просто ти давно припинила приділяти мені увагу. Я і запропонував Свєті кудись сходити разом. Так усе й закрутилося, – майнув чоловік.

Я не стала його слухати, мені не хотілося його бачити та влаштовувати розборки. Я подала на розлучення. Так і закінчилося наше сімейне життя.

Яка я рада, що завжди розраховувала тільки на свої сили і я мала свої особисті накопичення. Я спромоглася купити собі квартиру і зараз спокійна за наше з сином майбутнє. У нас є своє житло, у мене є хороша робота, і я можу забезпечити свою дитину всім необхідним.

Зараз я розумію, як добре, що я не послухала свою бабусю і маму, які твердили мені, що я даремно розриваюсь на своїй роботі, і що сім’ю повинен забезпечувати чоловік.