Хіба це спражвній чоловік? В нього не вистачає сміливості навіть розійтися з дружиною по-людськи! Це я зараз пишу про свого майже колишнього чоловіка. Він і раніше не відрізнявся сильною вдачею, але недавнім вчинком він просто перевершив сам себе!

Я сиділа в офісі, закінчувала трудовий день, думала над тим, що приготувати чоловікові на вечерю і який фільм поставити дивитися, і тут приходить мені повідомлення в месенджері: “Я сьогодні не приїду ночувати і завтра теж. Ми розлучаємося. Причини поясню при зустрічі.”

У ступорі я провела не менше години. Мене вже колеги почали штовхати в спину, мовляв, збирайся, пора додому. А я дивилася в екран телефону і просто не можу прийти до тями.

Ми сварилися і мирилися, як будь-яка сім’я, де є почуття одне до одного. Десь я могла перегнути ціпок, десь він мене дратував. Але загалом у нас не було глобальних проблем. Вранці сварилися, увечері мирились.

І тут на тобі – “Ми розлучаємося!”. Я прийшла додому у повному нерозумінні, що відбувається і як розуміти повідомлення Івана. Не витримавши, я набрала його номер, але він взяв трубку з п’ятого разу.

На задньому фоні чути плач дитини, і чоловік сказав, що зараз немає можливості поговорити. Він приїде днями і ми обговоримо всі моменти. Далі я почула жіночий голос та гудки. Він кинув слухавку.

Нашому синові 4,5 роки він іноді живе у моєї мами. Того дня я попросила її забрати Максима із саду. Я ночувала вдома сама, але не спала. Стільки думок крутилось у моїй голові, що я не могла заплющити очей.

Вранці, відвівши онука до дитячого садка, до мене зайшла мама. Я не змогла приховати від неї проблеми у сім’ї, тому розповіла, що сталося. Вона була здивована не менше за мене: будь-яка людина, хто добре знає мого чоловіка, не повірила

Іван занадто домашній і несамостійний, щоби піти на зраду і піти з родини. Я просто гублюся від того абсурду, що діється в нашому домі. Мамі стало мене так шкода, що вона не терпіла і зателефонувала свасі.

Вона з перших секунд почала кричати і поливати міцними словами її сина, але та навіть не здивувалася. Виявляється, мати Івана вже давно знала про його зв’язок із Іриною. Вони працюють на одному підприємстві. Минулого року на корпоративі вони вирішили усамітнитися. Їх швидкоплинний зв’язок закінчився вагітністю.

Мій чоловік не хотів з нею бути: більше того, він усіляко її вмовляв позбавитися дитини, оскільки в нього сім’я.

Але колега стояла на своєму. Вона всім у компанії розказала, що вони з Іваном скоро стануть батьками одного малюка, і приймала поздоровлення. А він просто червонів від поглядів співробітників.

Цю Іру знає весь відділ: вона – доступна і самотня жінка у віці. Їй уже давно настав час завести сім’ю та дітей, ось вона і знайшла собі. Все це телефоном розповіла свекруха моєї матері. Вона й сама відмовляла сина від дурної витівки – допомагати Ірі з дитиною та ростити його у повноцінній сімʼї.

Але порядність Івана не дозволила залишити жінку з дитиною, хай навіть у неї сумнівна репутація. Він сказав матері, що йде з сім’ї без будь-якої радості. Йому соромно дивитись у вічі дружині, яку він так легко зрадив. За помилки він готовий відповідати.

А ось мені Іван так і не зміг зізнатися у зраді. Я помічала його відсторонений і похмурий погляд, але він пояснював його проблемами на роботі.

Свекруха вмовляє мене не слухати чоловіка і не погоджуватися на розлучення. Ця Іра йому не потрібна – вона з нею заради новонародженої дитини, тому що переживає, що та не впорається з нею і здасть до інтернату.

А я не знаю як мені бути. Начебто мене зрадили, і я мушу перебувати у нестямі від люті, але мені чомусь шкода чоловіка. Так, помилився, але в нас з ним син підростає.

Я люблю чоловіка і готова пробачити його, обговорити ситуацію, що склалася. Але, як пояснила свекруха, його Іра не випускає з лап. Весь час накручує його і змушує бути з нею “заради дитини”.

Чоловік сам так і не вийшов на зв’язок зі мною. Сина вже більше двох тижнів не бачив. Максим щодня на нього чекає і сподівається, що тато повернеться. Я поки що не розповідала дитині про драму, що сталася в нашій сімʼї. Потрібно спочатку побачитися з чоловіком і вирішити дорослі питання – зберігаємо сім’ю або розлучаємося.