Працюю медиком, думала, що вже ніяких почуттів не залишилося, поки не привезли хлопця з передовї. Ціна нашого спокою занадто висока

Працюю медиком вже 11 років. Багато всього бачила. Багато всього пережила. Раніше кожен випадок обдумувала, не спала по ночам. Страшно було. А зараз ніби проста рутина. Кожен раз я думаю:

“Все, почуттів вже ніяких не залишилось”

Але потім ми везли молодого хлопця. З передової, з серйозною paною. Хлопець молодий, красивий. На пальці обручка. На телефоні заставка з дружиною. Як виявилося, він два тижні тому повернувся з власного весілля.

Не вижив. І я думаю про нього і ще більше про його дружину. Хотілося з заплакати та тільки сліз вже давно немає. В голову приходить тільки одна думка: ціна нашого спокою санадто висока.