Я завжди все роблю не так, тільки батьки невістки завжди молодці. Як то кажуть, психанула, і по телефону невістці сказала все, що думаю. Некрасиво, напевно, не гідно дорослої людини, але я маю самолюбство, гордість і почуття власної гідності

Ще під час підготовки до весілля все почалося. Сваха на пенсії вже, вона туди в сорок п’ять років вийшла за шкідливістю праці, вона на себе і взяла більшу частину приготувань. Я намагалася з допомогою поткнутися, так мене попросили. Невістка прямим текстом заявила, що її мати все може, все знає, все вміє, і їй вона довіряє, а я можу все зіпсувати.

Ну і гаразд, мені тільки легше. Я досі працюю, не можу цілими днями бігати і стрибати за вказівкою невістки. Грошей на весілля додала та відійшла убік, нехай самі всі організовують.

Самі свати грошима на весілля не скидалися. Можна сказати, що за все ми з сином заплатили, він більше, я менше, але я потім молодим ще в конверті гроші подарувала.

На весіллі невістка взяла слово і хвилин десять дякувала своїм батькам, завдяки яким відбулося це чудове свято. Про мене ні слівця. Я думала, що син мені щось приємне скаже, щоб не тільки свати були молодці, а він цього не зробив. Чи то не подумав, чи то невістка не дала.

Прикро, звісно, ​​було. Таке відчуття, що я взагалі не брала участі жодним боком. Але псувати свято та з’ясовувати стосунки було б негарно. Але тоді я остаточно зрозуміла, як до мене невістка ставиться. Ну і що сина я якось неправильно виховала, зважаючи на все.

Потім був мій день народження. Я на суботу запросила гостей. Вихідний день у всіх, якраз, гадаю, зручно буде.

– Ну у вас же в п’ятницю день народження, навіщо на суботу переносити? У нас просто на суботу плани вже були, – надулася невістка.

А коли б мені у п’ятницю все готувати? Я працюю до шостої години, та й не в тому я вже віці, щоби після роботи сили на щось залишалися. Хочеться лягти та лежати. Тож відзначати день народження я вирішила у суботу. Якраз висплюсь, все приготую, сама приготуюся.

Невістки за столом не влаштувало, що салати з майонезом.

– Все таке жирне, таке важке. Ось моя мама готує легкі страви, це корисно для здоров’я, – заявила невістка, а наступні хвилин двадцять ми слухали сватю, як і що вона готує.

Син ще сидить підтакує, що теща у нього смачно готує. Таке відчуття, що я не смачно готую. Раніше їв і добавки просив, а тепер тещине куховарство нахвалює і своєї дружини. Про мене ні слівця.

– Йому з дружиною жити, ось він під неї і підлагоджується, мабуть, просто не розуміє, як це виглядає, – заспокоювала мене потім подруга. Я все розумію, але все одно прикро.

Отак у нас і було весь час: у гості їх покличу – не вчасно, подарунок дарую – не те, дзвоню – немає коли. Проте свати завжди вчасно, завжди дарують те, що потрібно, на них завжди є час.

Коли молоді квартиру купили, там треба було робити ремонт. Я сину сто тисяч подарувала, адже ремонт це справа дуже затратна. Хоча свати й заявили, що допоможуть молодим і все зроблено буде своїми руками.

Син і невістка у відпустці, сват теж, а сваха і так завжди вільна. Затіяли вони ремонт. Мене теж кликали, але у мене відпустку просто так не взяти, у нас графік складається на рік уперед, щоб його поміняти потрібні дуже серйозні причини. Тож у ремонті я не брала участі.

А коли мені? Вони ремонтують з ранку і до вечора, я доки доїду, вони вже розійдуться. У вихідні тільки, але у вихідні вони не працювали – відпочивали.

У результаті на новосілля мене свати все підколювали, що я прийшла на все готове, а невістка з сином на два голоси співали дифірамби батькам невістки. Про те, що я грошима взяла участь ні слова.

Коли народився онук, я спочатку намагалася ходити, але знову все робила не так. Неправильно тримала, не так розмовляла, невчасно прийшла. Плюнула я на це діло, перестала і ходити, і дзвонити. Синові смс раз на тиждень пишу і все.

Скільки можна таке терпіти? Сваха тримає дитину точно так, як і я, але вона все робить правильно, а я ні. Зрозуміло, що вона невістці мама, а я чужа тітка, але все ж таки. Раз я все роблю не так, то й невістку не дратуватиму і сама засмучуватися.

Подарунки дитині через сина передаю, а далі самі знають. Так мені недавно невістка з такою собі єхидцею подзвонила і запитала, невже мені зовсім нецікаво, як там єдиний онук поживає, та й взагалі, як у сім’ї сина справи, може потрібна допомога.

– Стара я для цих ігор, люба. Потрібна допомога – напишіть самі чи зателефонуйте, але сумніваюся, що вона вам від мене знадобиться. У будь-якому разі твої батьки зроблять все краще, то навіщо мені лізти? – відповіла я невістці і повісила слухавку.