Чоловік вирішив повернутись, але я несподівано навіть для самої себе вже перегоріла

Ольга любила свого чоловіка, тому й терпіла його ревнощі. І намагалася не давати до цього приводу. Хоча Ігореві вони були і не потрібні.

Він міг влаштувати сцену на рівному місці. Наприклад, якщо незнайомий чоловік відчинив їй двері в магазин, а вона сказала «дякую». Або якщо, повертаючись з роботи, потрапила в пробку, і додому приїхала на півгодини пізніше, ніж зазвичай.

Ольга була дівчиною практичною, і вже давно розпланувала своє життя Думала, ось, через пару років встанемо на ноги, народжу йому дитину, і стане Ігор найкращим чоловіком та татом на світі. Та тільки планам цим збутися не судилося.

Якось у них на роботі начальство влаштувало корпоратив із приводу ювілею фірми. Ольга знала, що буде, коли вона повернеться додому пізно. Тому посидівши трохи для пристойності, збиралася.

Один із колег теж вирішив поїхати – у нього нещодавно народилося маля, тож йому було чим удома зайнятися. Як з’ясувалося, їм було по дорозі, і колега зголосився Ольгу підвезти.

Дорогою розговорилися, і в неї зовсім з голови вилетіло, що вийти з машини їй слід було раніше. А так колега підвіз її до самого під’їзду. Ну, і Ігор, що чергував біля вікна, помітив, як дружина виходить з чужого авто.

– Ну що докотилася? Раніше хоч приховувала, а тепер коханці тебе прямо до хати підвозять? Напевно, скоро і в квартиру приведеш, і спати покладеш прямо тут, – такими словами зустрів чоловік Ольгу просто на порозі.

Що тут на неї найшло? Чи то втома, що накопичилась, від такого життя раптом вирвалася назовні, чи просто до болю прикро стало.

– Я хочу, щоб ти пішов, – тихо, але рішуче сказала вона, дивлячись чоловікові прямо в очі.

– Ага, навіть виправдовуватися не намагаєшся, – скипів той, зібрався і справді пішов.

Сама Ольга через якийсь час охолонула, і почала чекати повернення чоловіка. Думала, погуляє пару годин, позлиться і повернеться.

Не повернувся. І на її дзвінки не відповідав. Лише за кілька днів зателефонував і сказав, що подає на розлучення. І навіть тоді Ольга не повірила у серйозність його слів.

Але ставши жити одна, раптом почала відчувати якусь легкість. Не в тому сенсі, що отримала свободу та роби, що хочеш. Просто якось дихати полегшало, і в порожню квартиру ноги тягли сильніше, ніж під час їхнього спільного життя.

І подумала Ольга одного разу так – їй всього двадцять сім, почати все спочатку не пізно, то може, і настав час перестати тішити своїм ілюзорним щастям?

З моменту відходу Ігоря минуло більше місяця, і весь цей час Ольга наче на крилах літала. Дихала на повні груди, буквально насолоджуючись життям.

Вона могла дозволити собі усміхнутися незнайомцю, що поступився їй на вузькій засніженій дорозі, і не боятися образ та принижень. Вона могла по дорозі додому не дивитися весь час на годинник, а відчиняючи двері, не здригатися при появі чоловіка.

Потім вона раптом згадала, що він пoгpoжував їй розлученням, а сам навіть не дзвонить. І лише подумала про це, як Ігор з’явився власною персоною. Та ще й з букетом.

Дивлячись убік буркнув, що був неправий і запропонував спробувати все спочатку. Знизавши плечима, Ольга не стала розпалювати обстановку. Хоча й усвідомлювала, що повернення чоловіка не принесло їй жодних емоцій. Взагалі. Навіть негативні. Неначе сусідка за сіллю зайшла.

Вранці похмурий Ігор, колупаючи виделкою у омлеті, запитав – о котрій сьогодні Ольга буде ввечері вдома.

– Не знаю, – раптом вирвалось у неї. – Може, з дівчатами у кафе сходимо, посидимо.

– А я тобі хіба дозволяв?, – підвівся чоловік, уп’явшись на дружину нерозумним злобним поглядом.

– Головне, що я це собі дозволила. – спокійно відреагувала Ольга. – І взагалі, знаєш що? Давай справді розлучимося?.

Вона вже пішла на роботу, а Ігор так і сидів у ступорі за кухонним столом. Не міг чоловік зрозуміти, що «цим бабам взагалі треба?». Та просто перегоріло все в Ольги всередині.

Роками тліло-тліло, потім спалахнуло і… перегоріло. Як пробки в електричному лічильнику. Лише ті на місце можна поставити. А душу, що перегоріла, вилікувати може тільки любов. Але вже не до цієї людини.