– Інна, забудь, у тебе товсті ноги. – це була остання фраза наших стосунків

Кілька тижнів тому, після корпоративу, у мене почалися стосунки з колегою.  Він попросив мене нікому не говорити, що між нами щось є. Мені було страшно втрачати його, і я погодилася. Я не розуміла, навіщо я йому потрібна.

Я літала у хмарах, я розумію, що треба було зняти рожеві окуляри. Рожеві окуляри завжди б’ються склом усередину.

Так і сталося.

Цього дня я вийшла на роботу у новій сукні. Вона було трохи вище коліна. Дуже незвично, здається, надто відверто для мене. Я ніколи не носила такого, зазвичай строгі штани та довгі спідниці. Щоб не виділятись.

У моєму колективі практично одні чоловіки, і вони відразу помітили це. Хтось пожартував і захихотів

– Інна сьогодні спокусниця. Ти у сукні? У тебе свято?

Я думала, що якщо зміни помітять, то я буду рада. Але ця фраза засмутила мене, було відчуття, ніби мене назвали неповноцінною. Але мені хотілося почути комплімент від Сашка.

Під виглядом роботи я зайшла до нього до кабінету. Він глянув на мене зарозумілим поглядом. Він був явно незадоволений.

– Ми сьогодні побачимося?-Запитала я

– Інна … забудь … у тебе товсті ноги.

Він зітхнув і опустив очі у документи.

На мить здалося, що земля йде з-під ніг. Я сказала, що погано почуваюся і відпросилася з роботи. Стримувати сльози було дуже важко. Хвиля образи та гіркоти накотила на мене.

Як він може бути таким. Лише вчора ми зустрічалися з ним. Куди я дивилась? Але все зрозуміло з ним, розмріялася, називається.

Я проридала всю ніч у подушку. Але наступного дня я працювала набагато старанніше. Я не пішла на обід з усіма, і намагалася всіляко уникнути будь-якого спілкування.

В офісі через тишу кожен клік мишкою став дуже чітко чутний. З кабінету визирнув начальник.

– Ти не йдеш на обід?

– Ні, я взяла їжу з собою.

– Щоб там не було, це пройде. – зітхнув і він.

Він зрозумів, що зі мною щось не таке. Здається, він теж був не в настрої.

– Мені треба з тобою поговорити. Зайди.

Я зайшла до нього в кабінет, і він продовжив.

– Я знаю, що тебе не зовсім влаштовує зарплатня. Але багато твоїх колег хотіли б бути на твоєму місці. Ти працюєш у чоловічому колективі, ти працюєш краще, ніж багато чоловіків у цьому офісі. Ти для них суперник, а не дівчина, сподіваюся, ти готова до такого ставлення. Якщо так, то сьогодні наприкінці дня я оголошу про твоє підвищення.

Увечері я бачила обличчя Сашка на нараді. Здається, він мріяв про цю посаду. Він був злий і вражений, а я щаслива.

Начальник мав рацію: щоб там не було, це пройде.