До мене в двері постукав несподіваний гість – як виявилося, це був чоловік коханки мого чоловіка

Виявляється, іпотека потрібна не нам, а мені, як і сім’я. Такі висновки можна зробити зі слів мого чоловіка. Про іпотеку він сказав сам, а про сім’ю я зробила висновок із його поведінки.

Зараз мій без п’яти хвилин колишній чоловік обурюється, що я руйную сім’ю через свої дурниці. Але я вважаю, що роблю все правильно та вчасно. Краще вже зараз, поки немає ні дітей, ні цієї злощасної іпотеки.

З чоловіком ми познайомилися, хоч як це дивно, біля дверей РАЦСу, куди обоє прийшли розлучатися. Розлучилися зі своїм колишніми, почали спілкуватися, потім зустрічатися, а потім знову пішли до РАЦСу.

У минулому шлюбі я мала неприємну історію, що квартира, в якій ми жили з чоловіком, належала свекрусі, про що вона не забувала нагадувати.

З цієї квартири після великої сварки чоловік мене виставив із сумками в ніч, зачинивши двері. Правильно, житло не моє, я там ніхто, кликати мене ніяк, ще рота відкривати посміла.

Свого житла у мене в цьому місті немає, батьки живуть за тридев’ять земель, допомогти матеріально не можуть, тож треба крутитися самій.

До того, як з’їхалися з другим чоловіком, я жила на оренді. У другого чоловіка теж була своя квартира, однокімнатна квартира, в яку я потім переїхала.

Але навчена гірким досвідом, я хотіла мати своє житло. Нехай іпотеку, але щоб там хоч якісь квадратні метри належали мені. Опинятися на вулиці з валізами вночі мені дуже не сподобалося.

Звичайно, нинішній чоловік мене запевняв, що такого не буде, він не допустить, але у мене, можна сказати, вже була психологічна травма, тому я наполягала на тому, що треба купувати квартиру в іпотеку.

– А дитина народиться, куди ми її принесемо? У твою однушку? Ну поки вона маленька, ще куди не йшло, а потім що робити? Ні, давай таки збирати на двійку. А твоя квартира потім відійде дитині, коли вона виросте, – умовляла я чоловіка.

Той з небажанням погодився. Домовилися, що кожен на свою окрему картку скидатиме гроші, тобто збирали не в спільний котел.

Я намагалася відкладати навіть більше обумовленої суми, щоб якнайшвидше вже взяти квартиру. У чомусь собі відмовляла, несла кожну копійчину на рахунок.

Чоловік казав, що теж збирає, але я припускала, що він туди вкладає лише обумовлену суму, бо в нього ідея купити двійку такого ажіотажу, як у мене, не викликала.

До того ж у чоловіка почали з’являтися нові гаджети – планшет, навушники, годинник, телефон. Все це дуже недешеве задоволення. На запитання, звідки це все, чоловік заявляв, що отримав премію, на яку не чекав, ось і вирішив себе побалувати.

Мені було прикро, я тут на квартиру спільну збираю, а він вирішив побалувати себе. Мене він щось балувати не поспішав. Але свої емоції я тримала при собі.

А потім мені стало цікаво, скільки в нас уже грошей накопичено, треба розуміти, коли ми досягнемо мети. Свої заощадження я підрахувала, лишалося з’ясувати, що там у чоловіка.

А чоловік усе викручувався, точної цифри не називав, баланс карти не показував. Мене це насторожувало. Я стала наполегливішою у цьому питанні.

У результаті ми посварилися, мені жбурнули карту, на якій, як з’ясувалося, за півтора року чоловік назбирав лише тридцять тисяч. У мене на той момент було понад триста п’ятдесят тисяч, хоча я отримую менше чоловіка.
Мені чоловік влаштував скандал, що я задовбала його своїми розмовами про квартиру та іпотеку. Він не хоче у всьому собі відмовляти.

– Це тобі іпотека потрібна була, у мене квартира є. А якщо потрібна тобі, то ти на неї і збирай, а я хочу нормально жити! – заявив мені чоловік.

На той момент я зраділа одному – що здогадалася розділити рахунки для накопичення. Гроші відразу перевела мамі, нехай збереже, а сама подала на розлучення.

Чоловік вважає, що я дурепа, яка сама собі все зіпсувала. А я вважаю, що вчасно роблю ноги. Із таким ставленням це не родина. Як тут дитину народжувати? Він спочатку погодиться, а потім скаже “це тобі була потрібна дитина”? Дякую, не треба.

Зараз розлучуся, і більше жодних шлюбів, доки не куплю свою квартиру.