Зустріла подругу дитинства, яка у 60 років не має дітей. Вона вирішила не народжувати, а пожити для себе

Сьогодні я зустріла подругу дитинства. Їй 60 років, як і мені. Коли ми закінчили інститут, вона одразу зібрала речі та поїхала з нашого містечка. Ми якийсь час з нею переписувалися, але потім зв’язок втратився.

Я тільки від спільних знайомих дізнавалася, що моя подруга мандрує, не сидить на місці, змінює чоловіків. У 50 років у неї був уже третій чоловік. Але, зрештою, вона і з ним розлучилася. Дітей у неї за все життя так і не було. Я трохи не розуміла, чому. Адже, як правило, багато жінок хоча б народжують для себе. Якщо з чоловіком не вийшло, то є дитина і потім можна онуків бавити.

І ось подруга приїхала до нашого містечка. Їй потрібно було продати майно, що залишилося. До цього вона здавала квартири.

Ми з нею зустрілися і розмовляли. Я поділилася своїм життям, вона своїм. І я запитала:

– Подруго, а чому в тебе так життя склалося? Чому дітей не народила? Хоча б для себе. Щоб було кому стакан води на старості подати?

Вона засміялася мені в обличчя і сказала:

– Який ще стакан? Тобі твої діти щось принесуть? Сучасні діти вже давно не носять воду в ліжко. І не доглядають своїх старих батьків. Простіше все життя відкладати гроші і найняти хорошу доглядальницю, а не просити та обтяжувати дітей.

А не народжувала я тому, що не хотіла. Нема у мене материнського бажання когось вічно няньчити, про когось дбати, переживати, віддавати гроші. Я вирішила присвятити життя собі. Хотіла мандрувати, дивитися на світ, заробляти гроші. Від мене чоловіки йшли лише тому, що я їм відмовлялася дітей народжувати.

Тепер я теж живу в своє задоволення. Мені не потрібно няньчитися з онуками чи орати на пенсії, щоби прогодувати дітей, які самі заробити не можуть.

Тому ні про що не шкодую. Навпаки – мені шкода тих, хто народив купу дітей і тепер сидить один. І ще звинувачує дітей, що вони забули чи переїхали до іншої країни. В мене таких проблем немає.

Я послухала подругу свою і зрозуміла, що вона має рацію. А навіщо народжувати, навіщо переживати, якщо не хочеться? Навіщо сподіватися на те, що ось я народжу, а на старості мені обов’язково допоможуть. Ніхто нікому не зобов’язаний.