Як відрізнити розумну жінку від недалекої за десять хвилин розмови: спостереження Е.Рузвельт

Коли я була маленькою, я почула розмову своєї мами та подруги про те, що вони – відмінниці та медалістки, живуть дуже скромно, рахують гроші до зарплати. А трієчниці з їхнього класу – відкрили по три фірми та горя не знають. Як же так могло статися?

Єврейське прислів’я говорить: “Грош ціна твоїм знанням, якщо за них не можна отримати гроші”.

Але ж гроші – це не лише знання. У 90-ті в моді було вираження “підприємницька жилка”. Заробляли ті, хто не боявся ризикувати, позичати величезні суми грошей та вирішувати питання з бандитами.

І навіть для того, щоб нав’язувати людям каталожну продукцію, одних мізків замало. Тут якраз усе з точністю до навпаки – чим розумніша людина, тим вона скромніша. Тим складніше їй продавати непотрібне, щось нав’язувати іншому.

Але люди живуть не лише матеріальним.

Коли економічна обстановка в країні покращилася, заговорили про внутрішню гармонію особистості як основу всього. Про точку рівноваги, про таке багатство, як добрі, хороші стосунки з оточуючими.

Французька письменниця Франсуаза Саган писала:

– Сартр сказав мені одного разу, що дуже розумні люди не бувають злими, злість передбачає обмеженість, апріорну дурість, і, на мій подив, час лише підтвердив правоту цих слів.

Дуже глибока думка.

Злість народжується тоді, коли ми потрапляємо в безвихідь, у залежність від когось чи чогось. Розумна людина бачить шляхи-виходи з цих глухих кутів, а в 90% випадків не заганяє себе в них.

Якщо ж обійти неприємності не вдається, то на допомогу приходять терпіння, витримка та стриманість.

Як казала Коко Шанель:

– Стримувати себе, коли образливо, і не влаштовувати сцени, коли боляче — ось що таке сильна жінка.

У своєму житті я неодноразово стикалася зі злими людьми. Їм з самого ранку все не подобалося: погода за вікном, сніданок, люди, програма новин по телевізору. Їм треба було випустити пару за першої ж нагоди, і вони чіплялися до перехожих, до колег, до продавщиць у магазинах. Лаялися, скандалили.

Я винесла собі одну думку: “Щоб лаятися і ворогувати – мізки не потрібні. Але для того, щоб зберігати добрі стосунки з людьми – потрібен розум”.

Ще одне приголомшливе спостереження. Елеонора Рузвельт говорила:

“Великі уми обговорюють ідеї. Середні уми обговорюють події. Дрібні уми обговорюють людей”

Розум людини дуже легко “оцінити” за тією інформацією, яку співрозмовник намагається передати вам. За її важливістю та актуальністю.

Недалекі – пліткують, висміюють, принижують, заздрять чи намагаються викликати заздрість, клянуть. Життя їм здається захоплюючим серіалом, де одні мед сьорбають, а інші отримують ляпаси від долі. І ніколи не знаєш, що покажуть у наступній серії, чим закінчиться сезон.

Розумні на особистості не переходять, вони частіше мовчать та спостерігають. Не ховаються, але розуміють, що все про себе розповідати не обов’язково. Сьогодні – свято на нашій вулиці, а завтра – на іншій.

Їм зовсім не цікаві плітки, бо немає нічого нового під Місяцем, все підпорядковане основним законам життя: прояву справедливості (що посієш – те й пожнеш) чи його відсутності.