– Він все усвідомив і розкаявся, ти мусиш його пробачити, – наполягає дочка, щоб я прийняла назад її батька

Риті двадцять чотири роки виповнилося минулого місяця. Доросла дівчина, але все одно десь у душі ще живе дитяча потреба у міцній дружній сімʼї. Дуже шкода, що я не можу їй цього дати, хоч сама дочка вважає інакше.

Коли її тато пішов із сім’ї, їй було тринадцять років. Наше розлучення давалося їй дуже важко, вона завжди була дуже домашньою дитиною, і як би я не намагалася її від цього захистити, дочка все одно страждала.

Я теж переживала не найкращі часи – чоловік зрадив, живучи близько року на дві сімʼї, а потім зробив вибір не на нашу користь. Дочка-підліток постійно плакала, просила не розлучатися і вмовляла мене щось зробити, щоб тато не йшов. А що я могла?

Та й не хотіла я його просити залишитися після того, як дізналася, якими гіллястими рогами він мене нагородив. Рік, цілий рік! Не було жодних відряджень, переробок та рибалок, натомість була молода жінка, до якої він у результаті і пішов.

Риті батько обіцяв приїжджати, дзвонити та не забувати. Але приїжджав він лише півроку, дзвонив десь рік ще, а потім просто зник із нашого життя. Навіть аліменти не платив, а я була надто горда, щоб із нього щось вибивати. Не платить – не треба, впораємося самі.

Ми й справлялися. Іноді від спільних знайомих приходили звістки про те, як живе колишній чоловік. У його пасії був син, ось на його виховання колишній і витрачає всі сили та кошти. Справді, навіщо йому якась там рідна дочка, коли під боком є ​​нерідний син.

Я сама піднімала Риту. Жили ми в моїй дошлюбній квартирі, простору нам вистачало. Доводилося багато працювати, щоб забезпечити дочку всім необхідним, але я рвалася щосили, щоб вона нічого не потребувала. І так ми своїм розлученням їй нерви зіпсували.

Дочка виросла, відучилася в університеті, зараз живе з хлопцем на орендованій квартирі, начебто у них все серйозно. Мені зараз теж легше. Вже не стоїть так гостро питання з грошима, почав з’являтися час на якісь свої інтереси та захоплення. І я просто відчувала, що довго така краса тривати просто не може.

Як чорт із табакерки намалювався колишній чоловік. Так, просто на порозі моєї квартири. Вигляд мав покаяний і дуже хотів поговорити. Я його пустила більше від подиву. Не кожного дня до тебе приходять гості з минулого.

Батько Рити довго і плутано розповідав, як йому важко було розібратися, що відбувається в його житті, але все-таки він зумів, тому зараз чудово розуміє, що тоді зробив помилку, покинувши нас із дочкою. І сидить, вичікувально дивиться.

Я не знаю, на що він чекав. Мабуть, розраховував, що я повисну в нього на шиї, заливаючи плечі сльозами радості. Як же, такий ласий шматочок сам повернувся, яка честь! Виперла я його з квартири, не перейнявшись солодкими промовами.

Знайомі потім розповіли, що його колишня подружка зійшлася з батьком своєї дитини, а мого колишнього вигнала. Той подумав і вирішив, що треба теж поткнутись до колишньої, а раптом прокоаить. Не прокатило, але він здаватися не збирався.

Колишній вирішив зайти через дочку. І вона блудного тата прийняла з розкритими обіймами. Для неї це було важливо, щоб тато був поряд. Я це не схвалювала, але й не чинила опір. Це її батько та її життя. Вона вже не підліток і має розібратися сама у всьому.

Але доньці мало було насолоджуватися спілкуванням із батьком. Вона вирішила, що і я теж маю я ним спілкуватися. Більше того, я маю дати йому шанс усе почати спочатку.

– Він усе усвідомив і розкаявся, ти мусиш його пробачити, – умовляє мене Рита, не розуміючи, що я не така м’якосердна як вона.

Я пам’ятаю зраду, пам’ятаю, як у мене боліло серце через сльози доньки, якій на день народження не подзвонив батько. Я пам’ятаю все. Я не маю жодного бажання спілкуватися з цією людиною, тим більше знову пускати її в своє життя.

Але дочка наполягає, їй душу гріє думка, що знову станемо однією дружною сім’єю. І батько їй дме у вуха, як сильно він цього хоче, як він горить бажанням все повернути. А я не вірю жодному його слову. Просто він намагається влаштуватися затишно, тільки й усього.

Ніякого усвідомлення та каяття у колишнього немає. Голий розрахунок і бажання прилаштуватися.