Син прийшов до матері зі словами: «Ти мала право, мені не треба було на ній одружуватися». Але мама відправила його назад
Багато років тому я була знайома з дивовижною жінкою, чий життєвий досвід, мудрість і зараз є для мене прикладом. Якось перед Новим роком я стала свідком однієї, мені здається, дуже повчальної історії…
Із Вірою Сергіївною ми тоді жили по сусідству. Було це у невеликому селі, де я вчителювала. Сусідка моя працювала у сільському клубі, а за сумісництвом завідувала сільським гуртожитком, який, втім, часто був без мешканців. А я керувала у школі театральним гуртком. Так і вийшло, що, незважаючи на значну різницю у віці, ми почали спілкуватися із Вірою Сергіївною.
Єдиний її син був на той момент кілька років одружений та жив у місті, дітей у них із дружиною не було. Якось у нас зайшла розмова про його сімʼю, сусідка розповіла мені, що була категорично проти їхнього шлюбу.
— Я з невісткою познайомилася набагато раніше, ніж Славко. Вона приїхала до нас до колгоспу спочатку на практику, потім ветеринаром почала працювати, жила у гуртожитку. Ну, я й встигла дізнатися, що вона за людина.
Світлана досить розумна, але така неорганізована, неохайна, що просто неприємно дивитися. У кімнаті бардак був постійний, про кухню й казати нема чого.
Буває, присоромиш її, вона прибирання зробить. А точніше, розпихає мотлох по кутах, велике сміття викине, посуд помиє. І начебто нормально.
Славко ж у мене акуратист яких мало, педант навіть. І коли він приїхав у відпустку, зі Світланою познайомився, я й не думала, що в них щось серйозне вийде.
А він раптом на танці зачастив, хоч раніше до клубу його й не затягти було. Потім і восени почав приїжджати на вихідні… Ну, і одного разу оголосив мені, що одружується… Не зраділа я, звісно. Відмовляти сина почала. І зі Світланою намагалася поговорити. Марно. Вона звільнилася і до сина до міста поїхала. Розписалися вони, я навіть на урочистість не їздила.
Коли молодята почали жити сім’єю, Віра Сергіївна спочатку очікувала, що синові швидко набридне безгосподарність дружини і він приїде до мами з повинною. Але минув рік, другий, а Славік розлучатися зі Світланою і не думав. До матері в гості приїжджав він один, без дружини, розмовляти на цю тему відмовлявся.
Тоді Віра Сергіївна стала сама їздити до сина з невісткою — хотіла зрозуміти, чого такого особливого знайшов він у цій Світлані, чого тримається за неї? Тяжко було їй бачити, в якій невлаштованості живе єдина дитина.
Мало того, що тулилися вони в малосімейці, так ще й бардак там був постійний. Сноха ні приготувати поїсти нормально не могла, ні випрати, ні хоч трохи затишок створити.
Але ось що помітила Віра Сергіївна: хоч Славіку безлая теж був не до душі, стосунки з дружиною у них зберігалися дуже теплі, суперечки майже не виникали. Адже характер сина був далеко не цукор — мати це чудово усвідомлювала.
Спостерігаючи за невісткою, зрозуміла Віра Сергіївна, що ужитися з її Славіком могла тільки така жінка: необразлива, легка у спілкуванні. До того ж, видно було, Свєта Славіка любила щиро. Заспокоїлося материнське серце.
І ось якось напередодні Нового року, коли у клубі на всю йшла підготовка до свята, Віра Сергіївна запізнилася на репетицію. А коли прийшла, помітно було, що засмучена чимось. Поверталися ми з нею додому разом. Вона й розповіла, що Славік пішов від дружини.
— Приїхав до мене з речами, каже: «Ти була право, не треба було мені на Світлані одружуватися. Набридло, подаю на розлучення».
Роботу він знайшов нову, виявляється, дрес-код там суворий. Два тижні просив дружину випрати сорочки, так і не дочекався. Начальство вкотре зробило зауваження, два, а втретє премії позбавило. Одним словом, зі Світланою посварився син після цього. Вона залишилася, а він іншу квартиру хоче шукати, речі поки що у мене, каже, залишить…
Наступного дня, коли ми знову зустрілися у клубі, сусідка сказала, що відправила сина разом із речами назад до дружини. Слово честі, я здивувалася. Вона ж так пояснила свій вчинок:
— Прийшла я вчора додому, глянула на свого синочка і побачила в ньому його батька, мого колишнього чоловіка. Зрозуміла, що як не намагалася, таку ж примхливу дитину виростила, як і батько її. Тому теж все треба було принести-подати-під ніс поставити, нічого він жодного разу сам удома не зробив…
Ні, Світлана, звичайно, не має рації, жінка має будинок у порядку утримувати. Але й це теж не справа, щоб у дружині бачити лише хатню робітницю безкоштовну. Сама я розійшлася з колишнім чоловіком, коли після операції на хребті довелося мені весь город скопати та посадити…
Тут місце завклубом звільнилося, я й приїхала з райцентру. Славіку вісім років було. Начебто, не балувала його, та, видно, все одно погано виховала. А вчора так і сказала: ти, мовляв, сам царської крові хіба? Сорочки випрати не можеш? Світлана так само працює, як і ти. А що тобі її безгосподарність не подобається, так бачили очі, що купували, тепер їжте хоч повилазте.
Думаєш, говорю, іншу краще знайдеш? Може, звісно, і знайдеться ідеальна господиня. Але чи буде тобі з нею так легко, як зі Світланою? Адже за щось же ти покохав її?.. Та й з твоїм характером не кожна змириться… Спершу образився син на мене. Вночі — чула — все крутився, не спав. А вранці сказав: права, мовляв, ти, мамо. Зібрався та поїхав.
Так сталося, що років через десять після тих подій, працюючи вже в дитячому садку у своєму рідному місті, довелося мені познайомитися зі Світланою. Вони зі Славіком водили до моєї групи свого молодшого сина.
І з Вірою Сергіївною тоді ж я знову зустрілася — вона перебралася сюди, коли народилися онуки. Близько ми вже не спілкувалися, але іноді парою-трійкою слів перекидалися.
І мабуть, більше я не знаю жодного випадку, щоб свекруха в такій ситуації стала на бік невістки. Сама, коли прийде час, теж хотіла б зберегти такий критичний погляд на своїх синів. Щоб не заохочувати їх можливі спроби втекти від тягарів сімейного життя.