В свої 58 років перестала запрошувати родичів та друзів до себе в гості. І ще ні разу не пожаліла

Минулого року чоловікові стукнуло 60 років. Він наполіг на тому, щоб святкувати їх вдома. Я майже тиждень провела на кухні. Магазин-кухня-спальня. Так я прожила кілька днів. А потім ще не один день потратила на уборку та миття посуду. Чоловік звісно допомагав, але вся його допомога зводилася до походів в магазин і прибирання.

Я потратила море часу і дуже втомилася. За столом я сиділа і засинала, звісно ніякого задоволення від посиденьок я не отримала. Це і послужило тому, що я кардинально змінила свої погляди на посиденьки вдома. Тепер я не запрошую гостей до себе, навіть не запропоную їм ні кави, ні чаю. Зараз розповім, чому я так вирішила.

Перша причина: дуже багато моїх друзів, а особливо родичів приходять до мене пожалітися. Після розмови з ними в мене не залишається сил, я дуже втомлена мopaльно.

Друга причина: в гостях добре, а вдома краще. На жаль, багато кому ця приказка не відома. Є такі люди, які можуть в тебе сидіти годинами і ти вже не знаєш як їх культурно випровадити. Моя сусідка якраз з таких, скільки ж разів я через неї пропускала свій серіал, вже навіть не згадаю.

Таких людей не цікавить, чи є в тебе справи чи якісь плани, їх не хвилює чи ти втомлена, чи можливо тобі треба готувати вечерю для чоловіка. Їм просто скучно і вони шукають з ким би то поговорити, я розумію таких людей, але нехай свою потребу в спілкуванні вони зaдoвiльняють з іншими. Я взагалі не дуже до розмов.

Третя причина: уборка, миття, готування: повернемось до історії з ювілеєм мого чоловіка. Звісно, ювілей не кожен день, але навіть якщо до вас прийшли гості, це, як мінімум, треба заварити каву чи чай і покласти якісь солодощі, а це вже витрати і потім затрата часу на прибирання. Ах так, ще перед приходом гостей слід поприбирати домівку.

А скільки ще часу треба витратити на складання меню, на пошук рецептів.

І я знайшла вихід з ситуації – це похід в кафе, кав’ярня, або просто прогулянка по парку чи озеру. Тепер, коли до мене дзвонять і кажуть, що планують до мене зайти на каву, я зразу ж кажу, що краще буде випити каву в найближчій кав’ярні. І це не сильно дорожче, ніж якби я накрила стіл вдома.

А з найкращою подругою я взагалі знайшла хороший варіант: я беру невеличкий термоз з кавою, а вона одноразові паперові стаканчики, ми гуляємо по парку і п’ємо запашну каву і це прекрасно!

Так що тепер всі великі посиденьки я буду робити в спеціалізованих закладах, а дрібні в кав’ярні чи на природі.