Мама вийшла на пенсію і ниє, що їй нудно. Зате мені з двома немовлятами весело, а від неї допомоги ніякої

У мене мама хотіла на пенсію, скільки я її пам’ятаю. Працювала вона учителем, робота нервова, зарплата маленька, колектив жахливий. Вона все мріяла, чим буде займатися, коли піде на заслужений відпочинок. У неї планів було – років на п’ятдесят вперед. Я думала, ну все, мама як пенсіонеркою стане, тільки я її і бачила.

Ближче до пенсії мама навіть дачу собі придбала, щоб займатися вирощуванням півоній і трояндових кущів. Про жодні грядки мови не йшло, ламатися на городі мама не збиралася, хотіла жити для душі.

У планах у неї були поїздки до давніх подруг, походи в театри, музеї, на виставки, в басейни, та й просто променади по місту. Вона збиралася підвищувати фаховий рівень і зайнятися знову в’язанням і вишивкою. Загалом, кажу ж, планів у мами було віз і маленький візок.

Коли підходив її час виходу на пенсію, я як раз доходила вагітність. Мені відразу було сказано, що постійно сидіти з онуками вона не збирається. Можливо зрідка буде допомагати, але не щоб я не дуже розраховувала. А я не розраховувала, я була в тихій паніці – ми чекали двійню.

Але мене обіцяв підтримувати чоловік, зовиця і свекруха. Тільки мама відразу заявила, що вона не при справах. Вона мене виростила, до слова, без всяких пральних машин, мультиварок і памперсів, а я з усіма благами цивілізації з двома немовлятами вже якось повинна впоратися.

Мама вийшла на пенсію і перші два місяці майже не з’являлася в полі моєї видимості. Мабуть, здійснювала намічений план. Побачилися ми на виписці, коли мене з двома кульками забирали додому.

Моє життя крутилося навколо дітей, я взагалі загубилася у часі і просторі і здивувалася, що пройшло не п’ять років, а всього три місяці. Загалом, мамі вистачило півроку на пенсії, щоб занудьгувати і втратити до всього наміченого інтерес.

У реальності все виявилося не так райдужно, як вона собі малювала. Ну сходила вона в музеї, там нудьга. У театр не завжди квитки виходить взяти, та й дорогі вони. А просто так по місту ходити нудно і погода не сприяє. Дача ж була далеко, туди їздити важко, а жити їй там некомфортно.

Тому мама вибрала новий спосіб розваги – діставати мене. Їй, мабуть, гостро не вистачало людського спілкування, тому що він з ранку до вечора стирчить у мене. Мені ж трохи не до неї. Навіть зовсім не до неї.

У мене на руках двоє немовлят, купа справ, недосип постійний, так ще й з мамою комунікувати. Вона ж з ранку приходить, сідає і починає розповідати про все підряд, що вона по телевізору бачила, що читала, ділитися плітками про людей, яких я навіть не знаю. Ще й просить чай їй налити, поспілкуватися.

А головне вона ниє, як їй нудно на пенсії. Що ніякого руху, спілкування та розвитку, вона вже всю голову зламала, чим би їй зайнятися. Я їй по накидала варіантів, що вона може з онуками погуляти, поки я хоча б помиюся і поїсти приготую, але мама тільки скривилася, це ж теж нудно.

Вся її допомога полягає в тому, що вона сповіщає мене про стан дітей – що вони кричать, що когось треба підмити, що пора годувати – тобто абсолютно очевидні речі. Все, більше допомоги ніякої. Ну хіба що чашку і тарілку за собою помиє перед відходом.

Я втомилася вже від неї, тримаюся на останніх силах, щоб не хамити і не поcилaти. Чомусь я повинна увійти в її становище, як їй нудно на пенсії, а вона усвідомити, що мені потрібна допомога, не хоче. У мене мама вдома чай п’є сидить, а приходить свекруха і забирає онуків на прогулянку – це взагалі нормально?

Мабуть, скоро просто перестану її пускати, мені здається, що вона як eнepгетичний вaмпip, сил після неї взагалі ніяких немає. Якщо їй так нудно, то нехай йде назад працювати. Або з іншими пенсіонерками біля під’їзду сидіти, а я втомилася.