Чоловік вирішив продати квартиру, отриману у спадок і купити дорогу машину. Квартира моя, машина його буде

Я відчуваю себе молодою, але скоро мені міняти паспорт в останній раз, важко повірити в цей вік. Я все життя ходжу в тренажерний зал, стежу за собою, і відчуваю років на 30, але зрадницькі зморшки вже видають справжню ситуацію.

Незважаючи на те, що завжди була красунею, особисте життя не складалося. Чоловіки тягнуться тільки з короткостроковими намірами, але я не поспішаю кидатися у вир. Спілкуюся по-дружньому, щоб пізнати людину, знаходжу спільні справи – але “шанувальники” відмовляються від прогулянок, невеликих подорожей і спільних хобі. Мені це не подобається.

У молодості я вийшла заміж, але шлюб і п’яти років не протримався. Розбіглися ми через два роки, ще рік нас лихоманило, сходилися-розходилися. Тягнули з розлученням, але документи з часом оформили.

З тих пір я втратила впевненість в собі, наслухалася різного: і про колоду, і про курку. І стала ще більш обережною в знайомствах.

Так і жила: з кимось знайомилася, розчаровувалася, але зустріла свого Ігорчика.

Він був саме своїм, відразу, настільки з ним було просто, спільні цінності, взаєморозуміння. Я чекала саме його.

Ми моментально з’їхалися, швидко одружилися і не звертали уваги на труднощі. В основному, фінансові. У нього була непогана робота, у мене простіша, зате своє житло.

Реальні складності настали, коли ми втратили роботу практично одночасно.

Ігорьок своє звільнення сприйняв болісно, ​​страждав тижнями, вони складалися в місяці, півроку він пролежав на дивані. Я ж почала працювати з дому.

Потім якось знайшов собі підробіток, копійки – але я і тому рада. Хоча копійки – це в буквальному сенсі, вистачає тільки комуналку оплатити. І ось мої особисті доходи знизилися в півтора рази, а живуть на них вже двоє. Нам було дуже важко.

Звичайно, я не нила.

Підтримувала чоловіка, проявляла мудрість і терпіння.

І знаєте, нічого мудрого в цьому не було: за півроку у Ігоря притихла совість, він оцінив роль жepтви і почав страждати на дивані вже зі смаком. А я, справжня жepтвa, його ще й утішити повинна!

Коли пoмepлa моя тітонька, виявилося, зaпoвiт на мене написала. Раптово я виявилася хазяйкою прекрасної квартири в центрі – і чоловік тут же пожвавився. Він так стрибав, наче сам спадок отримав. Вирішив, машину купимо.

Я квартиру продавати не планувала, адже здати її в оренду – вирішити проблеми до кінця життя. Можна дозволити собі підвищення кваліфікації, можна менше працювати. При відсутності понтів можна і взагалі не працювати, я так втомилася за півроку орати за двох і тремтіти від страху, що пристави прийдуть з черговим неоплаченим рахунком!

Але чоловік вирішив, купуємо машину.

Він завжди мріяв, що ми будемо кататися на АУДІ. Щоб тільки ми вдвох, нічого зайвого. І почав шукати варіанти.

Я йому висловила, що ідея безглузда, ніколи я цю квартиру не продам. Центр міста, з глузду з’їхав? Але він так наполягав і скаженів, що я занервувала. Чи любить він мене, якщо півроку живе на мої гроші, а в мене від монітора очі болять?

У мене чоловік – єдиний спадкоємець. Так що оформила зaпoвiт на подругу. А сама поїхала з ноутбуком, сказала йому, що путівку купила. І “випадково” забула копію на столі.

Коли він подзвонив через день сказати, що подав на розлучення, я навіть не здивувалася. Тільки не поверталася, поки офіційно не розвели.