Заплатила роботязі, щоб сарай на ділянці сколотив. Возився тиждень, не соромився харчуватися з нашого холодильника. А я підрахувала вартість та й відняла від зарплати

Коли мені знадобився сарай біля дачного будиночка, я і не подумала замовляти його в спеціальних компаніях. Не потрібен мені був ні проект, ні складна споруда, я хотіла самий простецький сарай для інструменту.

Такий сарай будь-який мужик може сколотити, аби не випивав і мало-мальськи розбирався в господарстві.

Тут і сусідка намалювалася, підкинула мені знайомого, що досвід має. За її словами, він встиг попрацювати на будівництвах, вже сарай-то сколотить, вміє.

Я подзвонила – і диво, він як раз міг взятися за моє замовлення, не відкладаючи. Щойно закінчив якийсь проєкт, хотів відпочити як слід після півроку щільного робочого графіку. Але мій сарай його влаштував, кажу ж, нічого там складного не було.

Часу попросив тиждень, ну, відмінно! Я як раз цей тиждень на роботі проведу, наступного разу приїду на готовеньке. З’явився для знайомства на наступний же день, в суботу:

– Я тут подивився, прикинув, список написав, що купити, можу сам цим зайнятися, можете зі мною поїхати.

Питання ще встало про помічника.

Є в будівництві моменти, коли самому важко, рук не вистачає. Але тут він запевнив: є, кого покликати, так що мені про це не потрібно хвилюватися.

Їздити з ним по будмаркетах я не хотіла, та й чеки існують. Віддала йому зі спокійною душею ключі від будинку, сказала, над душею стояти не буду. Попрощалися до наступних вихідних.

Оплату чоловік просив немаленьку, мовляв,  досвідчений фахівець. Але я і не проти була, мені аби робота була зроблена, економія на капітальних речах завжди виходить боком.

Я не прогадала, будівельник і справді упорався вчасно. Коли я приїхала через тиждень, новенький акуратний сарай вже стояв на ділянці. Я його обійшла, оглянула – ні до чого причепитися. Сусіди за цей тиждень теж не дзвонили, не скаржилися.

Але я була ошелешена тим, що холодильник виявився порожнім. Запасів їжі у мене на місяці вперед лежало: і кілька кілограмів м’яса в морозилці, і овочі, і заготовки. Готова заморожена їжа … Та багато чого.

Він не посоромився, все м’ясо вони з помічником винищили на шашлики, випили кілька пляшок вина. Зникло молоко в тетрапаках, всі соуси, запас яєць.

Ось куди їм стільки? Додому забрали, чи що? Я була в сказі.

Продуктів не шкода, я б сама посадила їх за стіл. Але ж не подзвонили запитати дозволу. І що мені тепер робити на дачі з порожнім холодильником? Я розраховувала займатися своїми справами, а не їхати спецрейсом за їжею через перевал.

Підрахувала вартість та й відняла із зарплати. А чого соромитися, адже він не соромився, коли ціну за роботу заламував і ще продукти тягав.

Мужик теж обурився, мовляв, будівельників завжди годувати повинні. І що він сил не шкодував, старався. Я б погодилася, але повірте: будівельників так не годують. Скільки вони з’їли – це потрібно було місяць вп’ятьох їсти. Так що нема чого скаржитися!