Я не хочу сидіти з онуками, а займаюся своїм особистим життям. Я вважаю, що маю на це повне право. А ось моя дочка зі мною не згодна
Приїхала до мене недавно моя дочка Аня. Та не сама, зі своїми дітьми і відразу ж почала нити:
– Мама, я так втомилася. Можна я в тебе дітей залишу на пару днів? Я так виспатися і відпочити хочу!
– Ні! Це твої діти! Вони повинні бути з тобою!
– Але ж це і твої внуки!
– Так, це мої онуки. Але у тебе є чоловік, окрема квартира. А про те, що з дітьми дуже важко – треба було думати, коли ти їх народжувала один за іншим. А тепер не треба на мене свої проблеми перекладати!
– Але ж ти на пенсії!
– Ну і що? Якщо на пенсії, то хіба у мене не може бути своїх справ і планів? Ти в декреті сидиш – ось і займайся своїми дітьми! І до речі, тобі вже давно пора додому. Скоро твій чоловік з роботи прийде. Тобі ж треба вечерю ще приготувати. Чим ти його годувати сьогодні збираєшся?
– Чим? Пельменів куплю і зварю. От і все!
– Але це ж неправильно! Він у тебе на двох роботах працює, щоб ви нормально жили. Невже він не може розраховувати на нормальну вечерю? Марш додому! Не заважай мені, а то я не встигну, як слід до побачення підготуватися!
– Ти – жахлива бабуся. Адже всі бабусі онуками займаються, а ти на побачення бігаєш! Що ти робиш?! Адже тобі ж вже шістдесят років! Як тобі не соромно?
– Як у тебе взагалі язик повертається мені таке говорити? Я вас з братом сама виховувала і ніхто мені не допомагав. Я своїх дітей на батьків не спихала. Сама з усім справлялася.
– Ну і біжи до своїх мужиків! Якщо вони тобі дорожче рідних онуків!
Аня забрала дітей і помчала додому.
Я фарбувалася і згадувала своє життя. Як вийшла заміж, як народила сина, а потім – дочку. Як потім мій чоловік мені зрадив і втік до своєї коханки, кинувши одну з двома дітьми. Потім він міняв коханок постійно. Де він зараз і як живе, я не знаю. Та й, якщо чесно, мені це абсолютно байдуже.
Мені було так важко з двома дітьми, але я навіть батькам нічого не розповідала. Справа в тому, що їм ніколи не подобався мій чоловік, і вони навіть були проти того, щоб я за нього заміж виходила.
Коли батьки дізналися про те, що ми з чоловіком розлучилися, то вони мені допомагати стали. Але мені було дуже соромно від них допомогу приймати, і я намагалася з усім сама справлятися. Багато працювала, але дітей виростила.
Син одружився, дочка заміж вийшла. Невістка у мене дуже хороша. У них уже теж двоє діток є. Але вони моєї допомоги ніколи не просять. Самі з усім справляються. А ось дочка зовсім іншою виросла. Хоча я їх з сином однаково виховувала.
Ось уже півроку я зустрічаюся з холостим чоловіком. У нього вже діти теж дорослі, квартира є. Він на пенсії, але ще працює. Ми поки не вирішили: а чи треба нам жити разом?
Я вважаю, що я маю право бути вільною і мати особисте життя. А ось моя дочка з цим абсолютно не згодна.
А вона сама так рано заміж вискочила і відразу ж почала дітей народжувати. Хоча і я, і чоловік її просили з цим не поспішати. А тепер вона втомилася і хоче на мене своїх дітей спихнути. Не дозволю!
Зять працює на двох роботах. А Аня втомилися і хоче виспатися. Ну і егоїстку я виростила!
Дітей мені шкода, зятя мого працелюбного шкода. А ось ледачу дочку мені ні крапельки не шкода.