Зухвала невістка за рік зруйнувала всі наші сімейні традиції Некрасиво руйнувати чужі традиції! У мене невістка взагалі незрозуміло, ким себе уявила

А спочатку Юля мені навіть сподобалася. Дуже мила, скромна дівчинка. Мій Петя, коли привів її знайомитися, так вона пряма і дивитися на нас з чоловіком боялася. Я тоді ще подумала, що синові пощастило з нареченою. І симпатична, і освіта хороша, і престижна робота, і квартира своя вже є.

Син у нас теж хлопець хоч куди. І зарплата хороша, і машина із квартирою. Гарна пара. Але як розмова про весілля зайшла, так невістка почала свій характер ппоявляти.

Прийшли вони до нас із батьком і кажуть, ми, мовляв, заяву подали вже, реєстрація за три тижні. У мене шок! Як так швидко? А готуватися коли? А гостей усіх попередити?

А Юля мені й каже, що весілля ніякого не буде. Буде вечеря в ресторані для найближчих родичів: батьки, Юлі брат із сім’єю та нашу дочку із сім’єю запросять теж.

Здрастуйте, приїхали! Я, звичайно, все висловила їм про їхню жадібність! Та як я рідні в очі буду дивитися? Сина єдиного практично потай у подружнє життя проводжаємо! Де таке бачено.

Невістка тоді покивала, але сказала, що жодного весілля все одно не буде. Вона ніколи про білу сукню не мріяла, і кататися по церквах та мостах із весільним кортежем теж. А через день після реєстрації шлюбу вони фотосесію собі професійну вже сплатили. Я, звісно, ​​обурювалася. А Петро сидить, мовчить!

А потім діти ще заявили, що житимуть вони в Юлиній квартирі. Нібито так зручніше. Та кому зручно. У сина квартира у нас під боком, на сусідній вулиці, а в Юлі взагалі в іншому районі.
І вона в будь-якому випадку на роботу на автобусі їздить, та й їздила б далі просто на іншому маршруті. Я потім синові спробувала мізки вправити. Але він сказав, щоб я не лізла.

А через місяць після їхнього «весілля» був Великдень. А ми завжди усією сім’єю її відзначаємо. Збираємось у моїх батьків о десятій ранку. То син один приїхав!

Юля каже на такі заходи не ходить, вона не хрещена. Та яка мені різниця, хрещена вона чи ні!

Це як треба на рідню чоловіка начхати, щоб так поводитися. Я всіх родичів скликала, щоб вони з Юлею познайомилися, а вона не поїхала. Весілля не було! Її половина сім’ї і в очі не бачила.

Потім за півроку був день народження сина. Я його улюблений салат зробила, і поїхали ми до них у гості. Хоч тут Юля дала добро, щоб гостей покликати до себе додому. Запросили сестру Петіну двоюрідну, тобто мою племінницю з сім’єю, Петіну бабусю, сестру і тітку, ну і ми з чоловіком. Невістка, звісно, ​​наготувала всього. Треба визнати, готує вона непогано. Тортик сама спекла.

Ось сидимо, іменини справляємо, і тут чоловік моєї плем’ячки чогось спитав, а кого наші молоді хресними покличуть, коли діти підуть. Просто Петя сам хресний їхньої молодшої дочки. А Юля спокійно так відповідає, що якщо діти будуть, то вони їх не хреститимуть.

Я там трохи тортом тим не подавилася! А вона пояснює, що й сама не хрещена та дітей своїх хрестити не збирається. Ось, каже, і діти, коли виростуть, самі свій шлях виберуть, а в дитинстві вона за них не вирішуватиме.

Ось я дивуюсь тепер, що син у ній знайшов? Ну, миловидна вона, звичайно, але ж вона руйнує всі традиції нашої родини!

Новий рік ми завжди разом всі відзначаємо, а на останній Новий рік вона потягла сина відзначати аж до іншої області! Та не в сусідню, а машиною десять годин треба їхати.

Я сину кажу, не поїдеш ти нікуди, а він мені каже, що давно мріяв Новий рік не з бабусями-тітками відзначати, а з коханою дружиною. І вони поїхали. Майже всі канікули.

А ми тут як маємо бути – їх не стосується. Ми з чоловіком теж вирішили тоді до моїх батьків не їхати як завжди, а залишитися вдома. Приїхала, звичайно, дочка зі своєю родиною, але свято зіпсоване.

А від сина я такого взагалі не чекала! Йому вже двадцять сім років! Повинна бути своя голова вже на плечах! А він поводиться як закоханий школяр.

Усі забаганки Юлі виконує, про сім’ю взагалі забув. Раніше ми всі свята любили відзначати, великою компанією посидіти. А тепер якщо вихідний, Юля його в театр тягне чи в кіно.

А він у театрі один раз до того був, ще в школі! Він у нас хлопець простий, працьовитий. Зроду я і не думала, що йому таке дозвілля подобається.

Але найжахливіше, що моя дочка і племінниця, здається тепер цю «моду» у Петі з Юлею почали переймати. Ось уже кілька разів було, що ми їх кличемо на свято до себе відзначати, а вони кажуть, що самі справлятимуть, чи окремо, чи з друзями.

Виходить, що після появи Юлі всі наші традиції тріщину дали. З її появою все зіпсувалося!