Житель Ірпеня евакуювався пішки, він 100 кілометрів вів за собою корову та бичка

Андрій Михайлов залишиться в історії, як приклад оптимізму, життєлюбності та здорового глузду. Чоловік не захотів кидати окупантам корову та бичка.

По-перше, тварини вже рідні, як їх кидати на голодну жорстоку смерть? По-друге, з чого ради годувати загарбників свіжим м’ясом?

Загалом, кидати тварин Андрій не збирався, а везти їх нема на чому. В електричку, ось справи, не пускають! До машини рогаті не влізли.

Тож чоловік попрямував до Житомирської області пішки. Це було єдине рішення, при якому Марта з Трійкою залишилися б живими і при господарі.

Андрій так і пояснив:

Не зміг би жити, знаючи, що кинув тварин на загибель, як потім людям в очі дивитися? Ішов, першу ніч дійшов до Києва, потім пішли села. Білгородка, Ігнатівка. Пішов на Бишів та Коростишів.
Андрій пройшов понад сто кілометрів, потім пощастило: підвезли вантажівкою. Вдома у дідуся на нього вже чекали, тітка зустрічала на вулиці, обіймала, поцілувала в обидві щоки.

Андрій не сприймає свій вчинок як героїчний. Каже, відповідає за тварин, робив те, що мав. Пощастило вибратися живими, а вже бичку як пощастило! На два села він єдиний, тож життя у всіх налагоджується!