Свекруха вважає нас поганими батьками, бо ми мало даємо синові. А що вона дала своєму синові?

Чоловік ріс у повній родині, його батька не стало за два роки до нашого весілля. З того часу його мати почала вимагати надто багато уваги. Я ще не була знайома з цією жінкою, а вона мене вже дратувала.

Я слухала розмови свого чоловіка, тоді ще майбутнього, з мамою, і в мене складалося враження, що вона така бідна, старенька жіночка, як ледве ходить. Обережно розпитувала чоловіка, виявилося, що нічого такого особливого зі свекрухою не відбувається. Звичайний набір літньої людини – тиск, суглоби, стомлюваність. Але поводилася вона так, ніби сьогодні – завтра ковзани відкине.

Після того, як ми одружилися, свекруха вирішила, що треба мене взяти в свої лещата, щоб я разом із її сином бігала за першим її клацанням. Тут вона прогадала. Мені на момент весілля був уже тридцять один рік, тож вибудовувати особисті межі я вже вміла.

Не дозволила я мамі чоловіка влізти в наше життя, хоч вона дуже старалася. Прямим текстом заявила, що в гості щодня ми її не чекаємо, перевіряти, як і чим я годую її сина не треба, і вчити мене  життю також. Якщо виникнуть якісь питання, то я поставлю їх своїй мамі.

– Зіпсуєш стосунки зі свекрухою, вона тобі потім мститися буде. Могла б і не так різко поводитися, – докоряла мені мама.

Я намагалася вести себе не так різко і прямолінійно, але що з моєю свекрухою це не працює, з’ясувала ще до весілля. Тому довелося переходити до тяжкої артилерії. Після цього, як і передбачала моя мама, свекруха спробувала відігратися, почавши телефонувати синові вечорами та у вихідні. Жінці різко ставало “погано”.

Чоловік з’їздив раз, другий, а на третій я йому запропонувала збирати речі та переїжджати до мами.
– Ти не розумієш, що це маніпуляція? Що ти там робиш, коли приїжджаєш?

– Ну, даю їй воду та пігулки. Потім нічого, просто сиджу, – почухав потилицю чоловік і насупився.

В наступний мамин “приступ” він сказав, що зараз викличе їй швидку. Свекруха так жваво з ним скандалила, що навіть розгубила образ yмиpaючої. Чоловік переконався в моїй правоті і став раціональніше ставитися до маминих скарг. Любові свекрухи мені це не додало, зрозуміло. Спілкуватись вона зі мною демонстративно перестала, але мені це було тільки на радість.

Новий виток спілкування розпочався, коли народився наш син. Звісно, ​​з перших днів свекруха стала сипати марними порадами, вважаючи, що ми загубимо дитину, бо її не слухаємо, лізти під руку, нібито виявляючи турботу про онука. Я в якийсь момент просто перестала відчиняти їй двері.

Коли дитині виповнилося п’ять, у свекрухи почалася нова платівка – треба дитину записувати на різні гуртки, вже наймати репетиторів, щоб вчити мови, водити в басейн.

– Ось у Тетяни Сергіївни онук уже двома мовами говорить! А чому? Тому що батьки ним займаються, щоб у дитини було майбутнє. А ви що?

– У Оленки син у приватний дитячий садок ходить. Там вони мають індивідуальну програму. Діти виходять готовими до школи, вже хоч до другого класу віддавай. Дорого? Так для дитини треба старатися, це фундамент його майбутнього!

А ми з чоловіком не вважали, що дитину варто з ранніх літ змушувати жити у постійному стресі. У дитини має бути дитинство, де її графік не розписано щохвилини. Коли синові самому захочеться кудись ходити, ми це забезпечимо. Коли будуть потрібні репетитори, ми їх наймемо.

Коли син пішов до звичайної школи, а не до якоїсь дорогої гімназії, свекруха звинуватила нас у тому, що ми погані батьки, яких зовсім не цікавить майбутнє дитини.

– Ну яку зараз освіту можна здобути у звичайній школі? Ким він потім буде? Ви просто зарубаєте дитині старт у житті!

Але найбільше мене вразило, коли свекруха заявила, що нам треба взяти в іпотеку квартиру, щоб наш син потім ні чого не потребував. Типу, якщо ми все одно не займаємося його розвитком, то треба дати хоч якийсь старт. І це було вже занадто.

– Шановна мама мого чоловіка, ви звинувачуєте нас, що ми погані батьки, нічого своєму синові не даємо – ні освіти, ні навичок, ні рахунків у банку, ні житла окремого до повноліття.

А в мене питання – що дали своєму синові ви? Коли ми з ним одружилися, він прийшов з однією валізою до моєї квартири. Щось він не знає кілька мов, не чемпіон із шахів. Ще й у звичайній школі навчався. Напевно, це тому, що ви дуже погана мати?

Свекруха почала надуватися, а я продовжувала. Поцікавилася, який старт одержав мій чоловік. Де квартира? Де блискуча та затребувана освіта?

Ми з чоловіком одразу жили у моїй квартирі, яку потім продали, додали гроші з продажу машини чоловіка, наші накопичення, взяли невелику іпотеку та купили своє житло. Великих багатств у спадок від мами чоловікові теж не світить. Освіту він отримував сам, на заочці навчався. Так може свекрусі варто помовчати, хто своїм дітям що дав?

Ні про що не шкодую. Чоловік загалом мене підтримав, хоч і сказав, що можна було якось пом’якше поговорити, все-таки це його мама. А я вважаю, що якби він хотів би м’якше, то спілкувався б із нею сам.