У день, коли померла Катерина Ступницька, дівчина врятувала десятки солдатів

Усього до 25 років дожила ця відважна молода жінка. До 24 лютого, вона неодноразово була на передовій, щоб надавати допомогу і навіть рятувати життя бійців. Вона працювала у сфері медицини та отримала звання сержанта ЗСУ.

Народилася дівчина 11 квітня 1996 року у Рівненській області. З самого дитинства вона цікавилася медициною, тому після закінчення школи поїхала навчатися до Дубно, в коледж. А коли їй виповнилося 20 років, то пішла працювати до районного військкомату.

Саме на той момент, як почалася велика вiйнa, Катя несла службу на території 14-ї механізованої бригади імені Романа – Великого Князя, причому робила вона це далеко не перший рік. За час служби їй довелося переживати різні труднощі, проте вона справно виконувала всі свої обов’язки і робила це на найвищому рівні. Звичайно ж, не забуваючи про людяність і добре слово.

Сказати, що Катерина була гарною людиною, – це нічого не сказати. Вона мала велике добре серце і легкий характер. Принаймні саме так повідомив командир роти, в якій вона служила, на ім’я Микола.

Вона завжди горіла своїми справами, рвалася вперед, а її очі світилися. Коли комусь була потрібна допомога, вона її надавала негайно. Тобто як медик дівчина також відзначалася компетентністю.

Раптова cмepть наздогнала її 8 березня. Того дня дівчині вдалося врятувати величезну кількість життів, оскільки її підрозділ брав пряму та безпосередню участь у спеціальному бойовому завданні в селищі Макарів.

Саме туди Катерина мала приїхати, щоб комусь надати допомогу, а когось і зовсім забрати з собою. Катя їздила, а її помічники брали поранених, причому всіх – хто міг і не міг сидіти та ходити. Вже у місці збору Катя продовжувала допомагати хлопцям, чим могла, та направляти їх до лікарень.

Тільки надвечір у дівчини видалася більш-менш вільна хвилинка. Вона повернулася до підрозділу, де служила, як тільки евакуація добігла кінця. У цей час взагалі був момент затишшя, ним скористався кожен солдат. Хтось патрулював територію, хтось відпочивав та спілкувався з рідними. Втомлена лікарка була у другій категорії.

І в той самий час, коли все якось затихло, і ніхто не очікував лиха (на годиннику було 21.30), прилетіли літаки в кількості 2 штук. Вони точково цілилися в приміщення, де розташовувався КСП, там і знаходився медпункт.

Щодо Каті, її шукали у завалах, але тіло вдалося знайти лише наступного дня, за 20 м від будівлі. Очевидець на ім’я Микола розповів, що Катя була єдиною дівчиною в рамках їхнього підрозділу.

До речі, кілька днів тому командир намагався відправити її з гарячої точки, проте вона утрималася від такого кроку. Героїню було поховано 12 березня у своєму рідному селищі у Рівненському районі. А 19 березня вийшов президентський указ, за ​​яким дівчина посмертно отримала орден «Золота зірка».