Баба Ніна вже другий тиждень готувалася піти на покій, просто лежала і дивилася в стелю, навіть в душ її тільки криками можна було відправити. Все змінилося, коли одного разу її відвідала подруга молодості

Баба Ніна, незважаючи на свій похилий вік, намагалася брати від життя все. Ходила в театри та на концерти, щоп’ятниці була в гостях у подруг, але до себе їх кликати не забувала. У вільний час в’язала та читала книжки. А коли онуки подарували їй на день народження вініловий програвач, музика у її квартирі не вщухала. Загалом, старенька жила на повну!

Але в якийсь момент організм дав збій, і баба Ніна потрапила до лікарні.

«Не годиться у вашому віці стільки часу на ногах бути. Треба відпочити!” – суворо сказав лікар.

З того часу все змінилося. Тумбочка почала ломитися від медикаментів, а бабу Ніну ніби підмінили.

Вона стала мовчазною та сумною. Забула про свою улюблену косметику та вбрання. Цілими днями тільки й робила, що лежала і дивилася в стелю.

«Недовго мені лишилося, діти мої», — млосним голосом говорила баба Ніна, коли до неї приходили рідні.

Звичайно, рідні бабусі були серйозно стурбовані її словами. Вони всіляко намагалися підняти їй настрій, приносили її улюблені солодощі та подарунки. Але це не працювало. Якоїсь миті бабуся й зовсім перестала за собою стежити. Навіть у душ її доводилося гнати палицею.

Лікар баби Ніни давним-давно готовий був її виписати. Але жінка їхати додому не хотіла. Вона слізно вмовляла його дозволити їй полежати ще день-другий під наглядом сестричок. А раптом щось станеться!

Але ситуація не змінювалася, поки одного прекрасного дня до палати бабусі не зайшла її давня подруга Віра.

“Мати Божа! Нінко, чи це ти? Я б на вулиці не впізнала, схудла ти зовсім! Мені тут пташка нашептала, що ти на той світ зібралася. Це правда?” – пробелькотіла гостя.

Баба Ніна буркнула у відповідь, що все саме так. Але Віра не вгамувалася:

«Ні, ну це ти, звичайно, здорово придумала! А я все думала, хто з нас перший ковзани відкине. Але скажи на милість, ти ось у такому жахливому вигляді вирішила у свій дерев’яний саркофаг лягати?

Бабуся підняла одну брову. А подруга продовжила:

“І не соромно тобі! Прийдуть гості, старі знайомі. І що вони побачать перед собою? Адже ніхто не повірить, що це ти лежиш. Напевно, подумають, що тебе просто підмінили! Та й взагалі, що то за гора пігулок у тебе на тумбочці? Навіщо це все?”

Стара симулянтка відповіла, що пігулки їй потрібні для полегшення своїх страждань. У відповідь почулося осуд:

«Ну ти й даєш! Берегти себе треба, а не гидоту всяку пити. Ти подивися на свій колір обличчя, адже він зовсім бляклий став через цю погань!»

Ніна простягнула подрузі дзеркальце. Та подивилася на себе і ахнула:

«А ти ж маєш рацію, Вірочко!»

Баба Ніна відразу встала і пішла вмиватися. А потім разом зі своєю гостею вийшла у двір лікарні, щоби нагуляти рум’янець.

Наступного дня баба Ніна повідомила свого лікаря, що передумала вирушати на той світ. Мовляв, на цьому ще справ по горло. Після приїзду додому жінка влаштувала урочисту сімейну вечерю та покликала на неї всіх своїх подруг. А вранці разом із Вірою старенька вирушила наводити марафет до місцевого салону краси.

«А я рада, що ти вирішила прикраситись перед таким важливим днем. В останній шлях нечасто вирушають таки», — жартівливо сказала Віра.

У відповідь баба Ніна лише засміялася. А в голові знову промайнула думка: «Так, мені ще є чим зайнятися у цьому світі».