Теща вигнала жебрака з квартири, а вже через 15 хвилин благала про порятунок
Дісталися нам одного разу неспокійні сусіди по під’їзду. Сім’я проживала у трикімнатній квартирі: пенсіонерка, її донька із зятем та малюк. Люди всі цілком пристойні, із вищою освітою. Жити б та не тужити, але в традиційному ключі – зять із тещею не порозумілися.
На думку власниці квартири, 60-річної Ніни Петрівної, чоловік її дочки – Андрій, “не міг нормально утримувати свою дружину, був вкрай невихований, виріс у селі і не міг нічого нормально зробити, хоч скільки проси”.
З квартири ми чули постійні крики, доходило до биття посуду і навіть бійок. Зазвичай найголосніше голосила старша половина. Вдома вона влаштовувала справжній феєрверк емоцій, а ось на людях завжди трималася дуже інтелігентно. Ні поганих слів, ні грубості: мила та приємна у всіх відношеннях пенсіонерка.
Одного разу теща розійшлася не на жарт. У під’їзд полетіли речі молодого чоловіка: пальто, шапка та портфель (мабуть, усе, що було). Незабаром жінка виштовхнула і самого винуватця “нестерпного злиденного життя”.
В око ми побачили, як він одягнувся і пішов. Теща переможно грюкнула дверима і зачинилася на всі замки.
– Люда, з ним тепер покінчено, зі своїми копійками він більше не потрібен, – переможно відрапортувала вона своїй покірній доньці.
Але на цьому історія не скінчилася. Мабуть, десь на верхніх поверхах будинку в цей час грілася група безхатченків, які випадково прорвалися в під’їзд прийняти “гарячого” та відпочити.
Почувши шум, вони, мабуть, вирішили, що квартира буде “дружня” для них і можна спробувати удачу – приєднатися до банкету і буйного проведення часу.
“Там бійка, випивка, жінки”, – так, певне, подумали безхатченки, почувши сімейну сварку в квартирі Ніни Петрівної. Маргінальні елементи кинулися на абордаж квартири Бездомні почали активно тарабанити у залізні двері.
Кричали різне: “свої, відкривай”, “май совість, дай випити”, “люди мерзнуть”, “я тобі покажу”.
Поки бездомні стукали, крізь стінку ми почули, як Ніна Петрівна несамовито кричить у телефон, мабуть, звертаючись до щойно вигнаного зятя:
– Андрію, на нас напали. Я вже викликала поліцію. Нам страшно, повернися, я прошу тебе. Поліція ще не приїхала, чекаємо, повертайся, біжи швидше!
Андрій повернувся за 15 хвилин після того, як Ніна Петрівна його вигнала. За ним ішла поліція. Тих, хто стукав у двері, опитали на місці. Викликали в коридор і нас. Волоцюги зізналися, що давно шукали, де живе Віра-самовар, яка повернулася з місць не настільки віддалених (не знаю, чому таке прізвисько).
Почувши крики і бійку, вони були цілком упевнені, що нарешті знайшли її квартиру. Переплутали Віру-самовар та інтелігентну Ніну Петрівну, яка перебувала в запалі сварки!
З того часу скандали в нашому під’їзді припинилися. Вже не знаю, що подіяло на Ніну Петрівну більше: страх залишитися без чоловічого плеча, коли хтось хоче вломитися в двері, або все-таки невтішне порівняння з Вірою, що повернулася з колонії.