— Ну для чого вам стільки плову? Я собі половину забираю. — мама приходить до сватів і поводиться, як хоче

Коли чоловік привіз мене знайомитись до майбутньої свекрухи, вони з чоловіком одразу прийняли мене по-людськи. Ця незнайома ще жінка не косилася на мене, не випитувала, просто підійшла та обійняла. Обійняла і тихенько сказала:

– Мамою тобі буду, доню. Не бійся нічого, нікому в обіду не дам.

І знаєте, я не пам’ятаю, щоби мене рідна мама донечкою називала або обіймала, у своєму домі я росла тільки як помічниця по господарству і нянька для молодшого брата.

Не шукайте каверзи: нічого не вилізло з часом, свекруха запропонувала після весілля:

– Якщо бажаєте, то збирайте на квартиру і живіть у нас, хочете окремо, допоможемо, підтримаємо. І з дитиною я тебе підтримаю, не хвилюйся. Все витягнемо, заради чого ще жити, як не для сім’ї?

– Звичайно, з вами, – сказала я тоді, – спробуємо. Я також хочу велику дружну сім’ю.

Ми чудово вжилися.

Свекруха не намагалася самостверджуватись за мій рахунок, не тикала носом у помилки. Нам навіть уборкою було весело разом займатися, а як вона готує! І мене навчила, у неї я вперше дізналася, що суп може бути смачним.

Ніхто в них не свариться, не сперечається, ковдру на себе не тягне. Хто може, той і береться за справу, решта підключається. І чоловік сам може стіл протерти, і свекру не соромно вибрати огірки на ринку.

Чоловік не сідає після роботи на диван, чекаючи, поки його обслужать. Я накладаю вечерю, вона вилки всім розкладає… Свекруха тим часом хліб ріже. І так у всьому.

Одна тільки проблема намалювалася, хто міг би подумати — це моя мама. Вона вважає, якщо я тут тепер живу, і їй можна приходити, коли заманеться, без дзвінка.

– Тато ж після нічної, мам, ти б подзвонила, уточнила.

Один у тебе тато, – пирхає вона, – зрадниця! Пригрілася тут і носа вдома не покажеш. А нам ще брата твого тягнути, він школу закінчує, я не встигаю за ним прати та готувати! І до дочки маю право прийти.

– Ну, я ж вагітна, не можу до вас їздити готувати! Сам нехай навчиться.

– Та я йому ось плова відкладу, у вас багато.

Плов зранку готувала свекруха. На вечерю та щоб у вихідні зранку ще поснідати. Але мама вигрібла половину, не посоромилася поритися в шафі і взяти контейнер.

І так раз за разом. То пиріг потягне цілком:

– Сваха ще спече, їй не важко.

То забере голубці, їй возитися ліньки, а вдома мужики голодні.

– Я вже замучилась перед новою мамою вибачатися, та ніби розуміє, але накладно це нам, ще одну сім’ю утримувати.

А мама хоча б раз не з порожніми руками прийшла! І заробляє вона одна вдвічі більше свекрухи, і тато ще працює.