На весілля запросити ми недостатньо близькі, але жити в моїй квартирі ви збираєтеся, та ще й безкоштовно? Не бути цьому і крапка

Наш із чоловіком син уже дорослий. Одружився він не ідеально, міг би і без дитини знайти дружину. Втім, ми не сперечалися. Дівчинка невістки була крихітною та чарівно ввічливою.

Та й дружина нашого сина видно, що кохала. А ще розтопила наше серце тим, що відразу народила двох близнюків, і ми прийняли її, як рідну. Не ділили онуків на своїх-не своїх, усіх забирали до себе, якщо молоді хотіли вдвох побути, допомагали чим могли.

Не надто ми зблизилися з невісткою, але вона до мене завжди з повагою, я до неї теж. Не обов’язково ж у ясна цілуватися, головне — один одному підтримку надавати, а її секрети мені й не потрібні. З онукою та онуками все добре, а колишній її чоловік, на щастя, сім’ю не турбував. Слав якісь мізерні аліменти, інтересу до спілкування не виявляв.

І ось уже виросла наша Валічка, рік тому вийшла заміж.

І тут перший шок: на весілля вона не запросила ні нас, діда з бабою, що її ростили. Ні батька прийомного, що не поділяв між дітьми ні ласки, ні часу, ні грошей. Всім завжди було порівну. Але вона раптом заявила: весілля скромне, лише члени родини. Ми кивали, дурні, а вона пояснила: ми ні, не члени. Рідний тато прийде.

Пізніше виявилося, що біологічний тато сидів на місці батька.

Наш син, що ростив її з дитсадкового віку, навіть на весілля не запрошений. Втім, за подарунком молодята заїхали, не посоромилися.

Я й зовсім не стала олії у вогонь додавати. Привітали із чоловіком їх. Проковтнули образу, змовчали. Сина трусило, але й він тільки плечима потис, толку пояснювати?

Після того весілля вмepла моя мати, їй уже за 90 було. Заповіт не писала, я єдина спадкоємиця. Не надто обговорюючи, я впорядкувала квартиру і пустила туди мешканців. Все якась копійочка до пенсії.

А нещодавно невістка дзвонить: Валічка, виявляється на дитину чекає. І чи не буду так добра молоду сім’ю пустити пожити в мою квартиру.

– Звісно, ​​якщо нинішні мешканці з’їдуть, пущу. Але їм не задорога оренда? Чи може подешевше підшукати варіант?

– Яка оренда, вона що, бабусі платитиме?

Я послалася на молоко, що тікає, відключилася. І розплакалася. Треба ж, як треба, то я бабуся. Але на весілля і не подумала запросити, назвала в обличчя чужою. Не знаю, як там із ними син тримається, але я точно не пущу її з принципу.