Дочка почала відмовлятися їздити до бабусі, і я нарешті дізналася причину. Згодом в мене відбулася серйозна розмова
У нас із чоловіком поки що одна дитина – шестирічна донька Аліса. Але незабаром у неї з’явиться братик, я зараз на шостому місяці вагітності. Я поки що працюю, тому часто доводилося залишати доньку з нянею, бо в садку то карантин, то хтось хворіє, то сама дочка сопливить.
Мені ж зараз брати лікарняні не з руки, надто сильно втрачаю гроші, няня виходить дешевше. До того ж ми брали її не на весь день, а до обіду. Після обіду з роботи звільнялася свекруха та забирала дитину до себе чи сиділа у нас. Моя мама брати онуку не могла, вона працювала, тому займатися дитиною їй ніколи.
Але приблизно чотири місяці тому мама вийшла на пенсію та запропонувала не морочитися з нянею та не підривати свекруху.
– Давай ви мені трохи доплачуватимете, а я буду забирати з ранку внучку і ввечері привозити. Ну чи ви станете забирати. Тут і мені допомога на пенсії, і вам менше мороки.
Я з радістю погодилася. Все-таки мені було спокійніше, коли Аліса була з бабусею, ніж із чужою тіткою. Та й свекруха зможе зайнятися своїми справами, вона і так нас сильно виручала.
Перші два місяці ніяких проблем не було, а ось потім дочка почала вередувати.
– Не хочу до баби Тоні, хай краще баба Галя мене забере, – хникала дочка, але добитися від неї причин такого вибору мені не вдавалося. Мовчала вона, як партизан.
Останній місяць донька майже не ходила до саду. Щоранку був бій, щоб відправити дитину до бабусі. Я питала, чому вона так не хоче до бабусі, але Аліса обмежувалася лише фразою “просто не хочу”. Запитувала у мами, але вона тільки здивовано знизувала плечима.
Минулого тижня у нас капітально затопило офіс, тому об одинадцятій годині нас відпустили по домах. У приміщенні без опалення та електрики нам робити не було чого. Я вирішила одразу поїхати до мами, забрати дитину, дзвонити не стала, все одно вони мають бути або вдома, або десь поблизу.
Мама була здивована, побачивши мене, а я була здивована, побачивши заплакане обличчя дочки. Почала з’ясовувати, що сталося. Дочка захлинаючись сльозами сказала, що бабуся її насварила, бо Гоша перевернув тарілку з кашею. Гоша – мій племінник, дворічний син мого брата. Про те, що він теж у бабусі, я не знала.
Мама сказала, що попросила доглянути, поки вона на хвилинку відлучилася.
– Кого ти попросила доглянути? Одну дитину за іншою? – Не зрозуміла я. – Гаразд, попросила, а сварити навіщо?
Мама сплеснула руками і сказала, що в неї голова розболілася. Взяла на руки Гошу та пішла до залу. Я взагалі не зрозуміла, що сталося. Зібрала доньку, ми поїхали додому, мама навіть проводити не вийшла.
Дорогою дочку ніби прорвало. Вона розповідала, що мама постійно практикувала, щоб Аліса доглядала брата. Дочка начебто і не проти була, їй подобалося з ним возитися, але бабуся часто лаялася, якщо Аліса не встигала припинити пустощі брата, як сьогодні, наприклад.
За словами доньки, бабуся ним майже не займалася.
– Вона у себе в кімнаті на машинці тріщить, а ми з Гошею повинні тихо грати, щоб її не відволікати. Але мене Гоша не завжди слухається. А вчора Гоша впав, стукнувся та заплакав, а мене бабуся в куток поставила.
Я була, м’яко кажучи, зла. Мамина поведінка у мене в рамках адекватності не поміщалася. Але я розуміла, що у всьому дитині теж вірити не варто, тож вирішила уточнити у мами, що відбувається.
– Так, я доглядала і за Гошею, і за Алісою. Але на пенсію не сильно розмахнешся, тому я знову почала на замовлення шити. Деякі замовлення термінові, тому мені потрібно зосередитись. Алісу я ні про що надприродне не прошу, просто доглядати брата. Якщо що, я поряд, просто перебувати з ними постійно я не маю можливості.
Я обурилася такій простоті. Кажу, це ненормально, що одна дитина за іншою доглядає, а ти її ще й караєш, що недогледіла.
– Аліса вже цілком доросла дівчинка, щоб справлятися з такими завданнями. Тим більше, нехай тренується, у неї скоро свій братик з’явиться, – відповіла мені мама.
Я зрозуміла, що розмовляти з нею марно. Просто тепер дочка до бабусі їздитиме лише зі мною. Та й нехай у неї скоро буде молодший брат, це не означає, що я планую зі старшої дитини зробити няньку. Вона досі маленька дівчинка, вона не повинна стежити за іншими дітьми.
Мама вважає, що я висмоктала проблему з пальця, а Аліса просто вередує, і щиро не розуміє, чому я відмовилася від її допомоги. Не потрібна мені така допомога, я краще за старою схемою робитиму, а там і до декрету рукою подати.