Чоловік вважає, шо так як він працював один, то втомився він один, а значить і поїде сам. А я і так сиджу вдома, і кожен мій день, як відпустка

Я з посмішкою згадую наше з чоловіком весілля. Не віриться, що з того моменту, як він зробив мені пропозицію, вже минуло 5 років. Нині ми живемо в однокімнатній квартирі моєї бабусі. Відразу після весілля вона переїхала до моєї мами, надавши нам місце проживання.

З чоловіком у нас завжди були добрі стосунки. Обидвоє працювали на добрій роботі, щороку їздили відпочивати на море. Нічого не потребували. Дитину ми не планували, але так сталося, що я завагітніла.

Народився хлопчик, мій найцінніший скарб. Чоловік не хотів проводити із сином час. Казав, що коли підросте, братиме його з собою на рибалку, а зараз він навіть говорити не вміє. Вдома теж ніколи не допомагав. Приходив з роботи втомлений і сидів за комп’ютером увечері.

Один раз, я попросила його сходити в магазин, але він відмовив: “За весь день, що сама, сходити не могла?”. Він не розуміє, як важко ходити до магазину з маленькою дитиною. Але грошей він давав стільки, скільки я попрошу.

За півтора року я влаштувалася на роботу. З сином залишалася моя мама. Пропрацювала я недовго, лише три місяці. Фірма закрилася, і довелося звільнитися. Тепер я знову вдома, шукаючи підходящу роботу в інтернеті. Поки нічого, але я не впадаю у відчай.

Кілька днів тому чоловік повернувся додому з роботи в піднесеному настрої, повідомивши, що йому дали премію, і він написав заяву на відпустку. Все казав, як чекає на теплий пісок та морські хвилі.

Я спочатку так зраділа, і справді хочеться нарешті відпочити. Чоловік швидко перервав мою радість. Він вважає, якщо працював один, то втомився він один, а значить і поїде сам. А я і так сиджу вдома і щодня, як відпустка.

Ми не розмовляємо вже 2 дні. Зараз він складає в дорожню сумку гель від засмаги та зубну пасту, перед цим демонстративно поклавши квиток на стіл. Виліт завтра. Ми з сином залишаємось самі. Думаю, чи не зібрати мені до його пляжних речей і решту?