Відучила знайомих тягатися до мене додому, є й інші місця для спілкування, розповідаю

У нас у сім’ї було прийнято гостей вітати та любити. Бабуся завжди говорила, не дай Боже, на старості років забудуть, як їй одній? Мати підтримувала. Але їх вже немає, а я дивлюся на сучасних гостей, і мені ця історія дедалі менше подобається.

Погодьтеся: раніше люди пам’ятали про етикет, раніше за певну годину не приходили. І всі знали заздалегідь, що ось свято, чи ось субота, гості прийдуть.

Готувались зустріти, а вони вже стукали. Зовиця з запіканкою, а наступного тижня я до неї з фірмовим салатом. До батька за рибою та з пирогами. До тещі на млинці йшли, та й несли із собою соління чи курку.

Нинішні гості дуже невиховані. У всіх мобільники, але не спроможуться попередити, запитати, що з собою взяти. Я їх усіх люблю, але нескінченно обслуговувати в мене здоров’я вже немає. Спочатку вгадай, кому що треба, дотягни сумки до будинку, залиш у магазині половину пенсії — то вони з собою добре, якщо чупа-чупс захоплять. І смокчи його потім, як ведмідь лапу.

Діти стали невихованими. То жуйку приліплять, то розкидають щось. Прибираю перед гостями, прибираю після гостей, а зустрічі мають бути в радість, хіба ні?

Раніше у нас були традиції: ми і в ігри грали, лото, і новинами ділилися, і співали, чоловіки у нас майже всі грали на гітарі. Зараз усі пересварюються і пліткують, діти та племінники потай один від одного натякають на мій заповіт. А мені ще 65, здоров’я міцне, і не їхня справа — мій заповіт.

Допомоги не допроситися, нещодавно ось хворіла, після позитивного тесту відправили мене на 2 тижні під замком сидіти. Перенесла легко, але ж з дому не можна виходити!

Обдзвонила всіх, і що хтось мені приніс продуктів? Хтось цікавився, чи все гаразд? Чи не сталося погіршення? Ні, почула тільки:

– Ну ти дзвони, якщо що…

А якщо що — я може і телефон не зможу підняти. За продуктами сусідка бігала, за ліками доставка платна.

Подумала я, постійно збираю всіх, для всіх двері відчинені і гарячий чайник. Але у відповідь давно не звуть.

Краще в тебе посидимо, тільки чую. Тож вирішила, зустрічаюся тепер чи в парку, під час прогулянок і пробіжок, щоб дарма часу не витрачати, чи в них удома. Буду черговість дотримуватися, то до мене, то до них.

Тепер у мене вдома чисто і спокійно, ніякоїч жуйки на стільцях і під столом. А для гостей мене більше вдома немає, так.