Тетяна Іванівна розвішувала білизну, як до неї на подвір’я зайшов чоловік. – Добрий день, а де Марина, я її наречений. В Тетяни Іванівни квадратні очі, адже мова про її дочку: – Чоловіче, а вам скільки років. – Ну, сорок, а що?
Тетяна вийшла на подвір’я, щоб розвісити білизну. Поставила миску з одягом на траву і почала діставати прищіпки. Тут в хвіртку хтось постукав. Жінка обернулася і побачила незнайомого чоловіка років сорока. Та ще й при повному параді: в костюмі і сорочці, в туфлях і величезним букетом білих троянд в руках. Ніколи раніше вона бачила цю людину.
– Здрастуйте, тут живе Марина? – запитав чоловік.
– А ви хто? – здивовано запитала Тетяна.
– Я її наречений. Приїхав подивитися на свою красуню.
Тетяна дивилася на чоловіка квадратними очима. Який ще наречений, думала жінка. Моїй Маринці всього-то 17 років. І поки вона думала, що ж відповісти дивному незнайомцю, винуватиця торжества сама з’явилася на ґанку. Сонна, невмивана в своїй старій улюбленій піжамі.
– Діма? – здивовано запитала дівчина, побачивши чоловіка в костюмі.
– Привіт, – невпевнено привітався нежданий гість.
Нічого не розуміючи, Тетяна вирішила перервати хазяйські клопоти і запросити всіх до хати на чай. Виявляється, вони познайомилися в інтернеті. Спілкувалися протягом року, стали один одному дуже близькі. І ось Володимир зважився поїхати до своєї нареченої в гості. Так, правда, є один нюанс. Анкети на сайті знайомств і у дочки Тетяни, і у Володимира були зовсім неправдоподібними.
Марина виставила фотографії високої худої блондинки. Хоча в житті вона відрізняється повною статурою і темним кольором волосся. Та й їй 17, а не 30 років, як зазначено на сайті. Володимир теж не пальцем роблений. Він підібрав для своєї сторінки фотографії накаченого хлопця. Добре, що хоч вік вірний написав.
Тетяні стало так смішно, що вона не стрималася. Дивилася на цю парочку і просто заливалася сльозами від реготу. Ось два клоуна, думала жінка. Догралися зі своїм фотошопом і в підсумку зустрілася наївна дівчинка зі старим чоловиком, який їй в батьки годиться.
– Звідки ж ви, гість наш чарівний? – запитала вона у розгубленого Володимира.
Чоловік розповів і де він живе, і де виріс. Розповів, де живуть його батьки і брати з сестрою.
– Бачу, весілля у вас скасовується, мої дорогі. Як же ви будете, Володимир, добиратися назад? Остання електричка пішла годину назад. Гаразд, один раз дозволяю залишитися. Завтра з ранку сядете на перший автобус о п’ятій ранку і підете до себе додому. Пора, напевно вас нагодувати чимось. Ви ж голодний з дороги.
Тетяна пішла розігрівати борщ. А дочка сиділа з гостем мовчки. Було видно, що вони дуже ніяково себе почувають і не знають взагалі, про що говорити.
– Так, що сіли по кутах. Ану допоможіть мені тарілки розставити і давайте приступати до борщу, поки гарячий.
– Зовсім забув! Я ж з гостинцями приїхав! – схаменувся Володимир і поліз в свій чемодан. Дістав коробку дорогих цукерок, заварні тістечка і цілий пакет фруктів.
Після чаю вирішили, що можна випити щось міцніше. Тетяна пішла в льох за пляшкою домашньої вишневої наливки. Після першого келиха чоловік чоловік зняв піджак і краватку. А після другого почав розказувати.
– Чомусь не складається у мене з жінками. Я взагалі не з тих, хто шукає кохання в інтернеті. Але так уже зневірився, що вирішив спробувати. Ризикнув і познайомився з вашою дочкою. Да уж, ситуація, звичайно, вийшла кумедною. Цікаво, змогли б ми почати спілкуватися, заздалегідь знаючи, хто як виглядає? Та й я не очікував, що Марині навіть 18 немає. В анкеті ж вказано 30 …
– Що ж ти розкис? Давай тобі в нашому селі виберемо красиву наречену. У нас багато симпатичних незаміжніх жінок. Тільки вже в цей раз більш уважно вибирай дружину, добре? – відповіла Тетяна.
– У моєї доні теж поки не складається особисте життя. Я думаю, як поїде вчитися, знайде собі в великому місті відповідного кавалера. Вже вибач, Володимир, але ти їй в батьки годишся. Так що доведеться розірвати заручини.
– Та які вже тут заручини, зовсім же дитина ще, – сумно відповів чоловік.
– Так, ви вже мені обидвоє набридли! Раз я така мала, то залишайтеся самі базікати про своїх весілля. Я спати, – уклала Маринка і швидко пішла в свою кімнату.
Тетяна знову заварила чай собі і співрозмовнику. Згадували про дитинство, ностальгували … Так, їм дійсно було про що поговорити удвох.
Вранці жінка провела свого гостя до хвіртки і побажала удачі в пошуку нареченої. Тільки додала, що нехай вибирає собі пару не в інтернеті, а в реальному житті.
– Тань, а можна я ще якось приїду? До тебе … Мені з тобою так легко і цікаво. Я б з радістю…
Тетяна збентежилася і швидко закрила хвіртку. Сказала, що якщо захоче, по нехай приїжджає.
Через пів року Марина вела маму під вінець. Тетяна червоніла під білою фатою і посміхалася від радості. А на зустріч йшов красивий наречений. У тому ж костюмі, з такими ж білими трояндами.
Маринка обіймала нареченого з нареченою і жартувала, що вона найкраща сваха на селі. Подумати тільки, видала заміж маму!