Мама вийшла вдруге заміж і перед новим чоловіком стелиться, не знає як догодити, а він її в гріш не ставить

У нас рано помер батько, мама овдовіла в двадцять шість років. Ми з братом тоді тільки пішли в дитячий садок. Тата я майже не пам’ятаю, я і маму в цей період пам’ятаю слабо, але бабуся говорила, що якщо б не ми з братом, вона б за батьком пішла, така сильна була любов.

Все своє життя мама присвятила нам, ніяких кавалерів, побачень і особистого життя. Тільки робота і виховання дітей. Хоча жінкою мама завжди була красивою і ефектною. Ми з братом були б не проти, якби у неї з’явився чоловік, але мама сама не хотіла.

Зараз ми з братом вже дорослі. Він став жити окремо відразу після школи, а я тільки пару років тому зважилася переїхати від мами, вийшовши заміж. Брат теж одружився, але онуками ми поки маму не порадували, одноголосно вважаючи, що спочатку треба встати на ноги.

Мама наше відбування з рідної домівки перенесла стійко. Ніяких істерик на тему “так на кого ж ви мене покинули” не було. Підвищеної уваги до своєї персони мама теж не вимагала. Але ми з братом знали, як важко їй дається самотність, тому намагалися відвідувати її частіше.

Півроку тому нас приголомшила новина про те, що мама виходить заміж. Це було несподівано, тому що ні про яких чоловіків вона не розповідала. Але мама світилася від щастя і мило ніяковіла, тому нам залишалося тільки за неї порадіти. Правда, радість була зіпсована знайомством з її обранцем.

Ним виявився дядечко, трохи старший мами, кругленький, лисенький, дуже схожий на крота з мультика про Дюймовочку. Він навіть працював в банку, але був якимось дрібним клерком. У спілкуванні він був дуже неприємний. Постійно розмовляв з якоюсь трохи ниючою інтонацією і дуже нерозумно жартував.

Ми з братом були в шоці, але говорити мамі нічого не стали. Раптом це любов і з нею він поводиться зовсім інакше. Розписалися вони, стали жити. Маминого чоловіка звуть Олег, він з усіма своїми пожитками переїхав до мами. Свою квартиру, як він розповідав, залишив колишній дружині і синові.

Якщо раніше до мами в гості я ходила із задоволенням, то тепер намагаюся робити це якомога рідше. Її поведінка мене просто вбивaє. Вона дозволяє цьому бикy підвищувати на себе голос, він спокійно може її образити, вимовити за непрасовану сорочку, сказати, що вона погано виглядає. А мама слухає, киває, а в очах сльози стоять.

Я пару разів намагалася ставити його на місце, брат з ним кілька разів взагалі ледь не побився. Але мама незмінно стає на захист цього щось. Брата навіть намагалася змусити вибачитися перед Олегом, хоча брат замайорів, коли той грубо відштовхнув маму зі свого шляху. Брат вибачатися не став, тепер до мами він не ходить.

Для мене ця ситуація просто якийсь розрив шаблонів. Наша мама – розумна, красива, добре виглядає, працює на керівній посаді і добре заробляє, зі своїм житлом. І Олег – поперек себе ширший, дурнуватий, нахабний, за душею нічого не має. Ще й дозволяє собі підвищувати голос, висловлювати невдоволення і штовхати маму.

Кілька разів я намагалася маму напоумити, що це все неправильно, але вона на мене подивилася і сказала, що це її вибір.

– Ви з братом виросли, обзвелись сім’ями, а я одна. Знаєш, як страшно усвідомлювати, що під старість років ти залишилася одна? Олег непоганий, просто у нього є свої особливості. І це мій вибір, який я вимагаю поважати.

У мене не знайшлося слів, щоб їй заперечити. Вибір, безумовно, її, але невже зі всієї великої кількості чоловіків не можна було знайти більш гідну кандидатуру? Треба ж себе хоч трохи цінувати.