З чого заради годувати обідом тих, хто прийшов до вас по роботі, чи зобов’язані ви забезпечити обідом сантехніка або плиточника?

Поломки трапляються в кожному будинку, як і дрібний ремонт. А ще ми часом викликаємо медсестру, няню для малюка на випадок термінової справи – і ці люди можуть перебувати вдома кілька годин. І в обід теж.

І тут виникає незручна ситуація.

З одного боку персонал повинен сам про себе подбати, раз у них такий стиль роботи, вони якось вирішують питання з їжею чи ні? Може, їх взагалі не можна відволікати. Роботу оплатили, вони напевно припускали, що захочуть їсти, могли включити вартість доставки в рахунок, або сходити кудись. В крайньому випадку, заздалегідь домовитися, щоб погодували.

Але чисто людське відношення не скасувати, як вам в горло шматок полізе, якщо поруч працює втомлена і голодна людина? Хіба не наш обов’язок запропонувати хоча б гарячого супу?

Я навіть опитування провела серед друзів. Годувати майстрів чи ні?

Чим далі заглиблюватися в минуле, тим більше нормальним це було – нагодувати людину. І самі майстри зазвичай погоджувалися перекусити за хазяйським столом.

Останнім часом навіть якщо запропонувати – відмовляються. І друзі дивуються, з чого ще сантехніка за стіл садити? Зарплату отримав, нехай йде і їсть що і де хоче. Нехай з собою бере пакет з бутербродами, а тут у нього робоче місце.

Ми приходимо на роботу, хіба когось хвилює голодні ми чи ні, – включаються в розмову все нові і нові знайомі. Хіба є перерва на обід у педагога? Ні, тільки зміна, на якій він повинен бути з учнями. Може бути, лікар перерве операцію і піде перекусити? Або таксист раптово вийде в їдальню з машини, що застрягла в пробці?

І з одного боку, вони мають рацію, все ми дорослі, повинні самі організувати собі їжу.

Діти мої прийшли, почитали коментарі, і заявили:

Це пережитки радянських звичаїв. Ти народилася в 82-ому, ось і рефлексуєш, начебто вже не радянська людина, але і не з нового століття. Зараз це все не прийнято давно.

А ось мій брат старший на 10 років, він ще радянський. І переконаний, що з сантехниками потрібно пляшкою розраховуватися. Правда, в Союзі їм зарплату в ЖЕКу платили, а пляшкою їх стимулювали мешканці за власною ініціативою. А зараз вони за роботу гроші беруть, з пляшкою було б дивно лізти.

Але брат вважає, обов’язково обідом нагодувати. І горілки запропонувати теж обов’язково.

Смішно було: прийшли майстер з помічником, вирішили проблему і зібралися йти. Брат з пляшкою до них, ті в шоці:

– Так ми не п’ємо за роботою!

– Ну вдома вип’єте!

Ті взяли, звичайно, але і про чек теж не забули, нерозумно якось.

Я особисто дивлюся по ситуації.

Якось прийшли до мене майстра кондиціонер прочистити, я як раз обід готую. Ті гмикнули, мовляв, давно домашньої їжі не пробували.

Я б їх запросила, але такий відвертий нахрап мене розлютив. Вони з кондиціонером возяться, і розповідають, як давно неодружені, от би з кимось подружитися …

Знаю я таку дружбу.

І працівників таких знаю, на роботу в загальному і цілому 15 хвилин пішло, вони за цей час два рази чаю попили.

А хтось займається справою, на стіл не озирається, таким і не шкода запропонувати перекусити. Вони, правда, хіба що пиріжок з’їдять, коли хорошим майстрам за столами розсиджуватися. Погоджуються, якщо тільки через форс-мажор не встигли пообідати – але хорошій людині їжі не шкода.