Кожна наша з мамою розмова зводиться до її голосінь на тему нещасливого життя брата, який на п’ятому десятку живе одинаком без дружини і дітей. І голосить так, ніби не вона сама доклала до цього руку. Але варто їй про це нагадати, як вона кидає трубку

У мене є старший брат Сергій. Він старший за мене на десять років, завжди з ним спілкувалися добре, він був тим самим старшим братом, про якого можна тільки мріяти. Зараз йому вже сорок три роки, він ніколи не був одружений, і я вважаю, що тут на дев’яносто відсотків мамина вина. Саме вона свого часу вставляла йому палки в колеса.

Я пам’ятаю, як брат вперше привів в будинок дівчину. Вони зустрічалися вже близько року і були готові одружитися, але мама зробила все, щоб їх посварити. Робила це не прямо, а так, що ніби як вона не при справах. А вони молоді, гарячі, поступатися ніхто не хотів.

– Ти уявляєш, знайшлася розумниця! Сама з якоїсь глухого села, а тут вчепилася в хлопця з квартирою. Ясно ж, що їй від Сергія треба – вселитися в квартиру, швиденько народити і потім, як знайдеться варіант трохи краще, так вильнути хвостом, – розповідала мама по телефону своїй подрузі.

Я була занадто мала, щоб розуміти все повністю, в мені була дитяча впевненість, що мама мудра, мама знає краще.

Потім через пару років брат знову привів дівчину. Тут все зайшло ще далі, брат жив з цією дівчиною в тій квартирі, що дісталася йому від діда. Мама покликала їх пожити у нас, нібито, щоб швидше накопичили на весілля, здаючи ту квартиру. Вони погодилися, тому що мама була на тій зустрічі просто мед з цукром.

А коли дівчина переїхала, почала методично переводити її причіпками. Все робилося з милою посмішкою і ніби як з кращих спонукань.

Дівчина протрималася три місяці, потім вони з’їхали з гучним скандалом, а ще через пару місяців вони розійшлися. Мама святкувала чергову перемогу.

Таких історій було ще кілька. Я вже сама провчилася, вийшла заміж і переїхала в столицю. Я до останнього приховувала все від мами, знаючи, що і мені вона “з кращих спонукань” може завдати неприємностей. Але вона банально не встигла нічого зробити, а потім їй до мене було не добратися.

З братом я зв’язок не втратила. Спілкувалися ми часто, я йому радила не надто пускати маму в своє життя, але він сміявся і говорив, що рветься там, де тонко. І він все одно б розійшовся зі своїми дівчатами, не раніше, так пізніше. Маму він ні в чому не звинувачував.

Коли ми з чоловіком поїхали, до мами раптово дійшло, що взагалі-то дітки вже виросли. Дочка хоч і молодша, а заміж вже вискочила, а син все ще холостяк. Кинулася мама влаштовувати його особисте життя. У брата почалася низка оглядин.

Мама зазивала на вечерю незаміжніх подружок, але брат уже звик жити сам по собі, не обтяжуючи себе якимись тривалими стосунками. Мама потім якийсь час пиляла йому мозок, а потім робила нову спробу. Мені по телефону він говорив, що вже боїться до матері зайвий раз ходити, раптом там його знову чекає краса-дівиця з спрямованістю на терміновий шлюб і народження дітей.

Зараз братові сорок три, він непогано заробляє, живе насиченим життям і багато подорожує. Часто заїжджає і до нас, у мене двоє синів, які просто божеволіють, коли дізнаються, що скоро в гості приїде дядько Сергій, вони його обожнюють, як і він їх.

Брат відчуває себе щасливим, але для мами це не аргумент. На її думку, бути щасливим без дружини і дитини просто неможливо. Вона вважає долю брата нещасливою, про що не втомлюється мені скаржитися. Але я тепер кожен раз їй нагадую, що вона сама доклала руку, щоб брат жив саме так.

Хоч Сергій і каже, що і без маминих інтриг він би не побудував сім’ю, але я вважаю, що це не так. Стерпів би, полюбилися би згодом, не всі приходить відразу. Але мама не давала можливості відносинам зміцніти.

А тепер братові вже нічого не треба. Свою батьківську ніжність він зганяє на племінників, а періодичні романи не дають йому нудьгувати. Щасливий він? Ну, за його словами, так.