Повернула чоловіка його мамі, шкода тільки, затягла, треба було раніше свекруху порадувати

Якби я могла, я б багато чого сказала свекрусі, але мовчання золото. Я вважала за краще не посилювати наше спілкування, мовчала до останнього. Але це не означає, що нічого не бачила і не чула. Говорила я тільки в дні знайомства. Казала і на весіллі. І тільки хороше.

– Ірина Володимирівна, – говорила я другій мамі. – Спасибі величезне, що у вас народився такий чудовий чоловік, що ви виховали його чудовою людиною …

Але не розуміла, чому слова мої викликають тільки кислу посмішку.

А я хотіла заміж.  Хотіла, щоб колечко на палець наділи, щоб обговорювати чоловіків з подружками, мріяти про дітей. Звичайні мрії простої дівчини, хіба я багато чого вимагала?

Сподівалася, ми з Колею будемо жити благополучно і мирно. Їздити у відпустку до моря гойдатися на хвилях. Будемо сперечатися, огірки вирощувати на дачі або квіти. Я була впевнена, з моїм коханим життя буде прекрасним, адже він поважав маму, любив її, значить, і до мене буде ставитися тепло. У мене душа співала, який Коля благородний, порядний і чуйний.

Очі у мене відкрилися швидко. Відразу після весілля.

Я чекала, що чоловік буде добрий і ніжний зі мною, але виявився грубим і незграбним. Нічого, говорила я собі, навчимося, притремось. Але ми не притиралися.

Він на відстані відчував, що мамі холодно, незручно, підсовував їй стілець і приносив плед, заварював чай. Але мене гидливо обходив по дузі, коли я вмpaлa від тoксикoзу.

– Ти давай тут, як-небудь приведи себе в порядок, я до мами поки з’їжджу …

До мами потрібно було постійно. За першим покликом.

Часом люди згадують в розмові про якісь факти: дверцята скрип, закінчився корм у кота. Сусідка накупила насіння … Чоловік тут же мчав змащувати двері, віз корм, віз маму по магазинах. У їхній сім’ї був чоловік, свекор. Була машина. Але мама не повинна відчувати, що її кинули!

– Але чому ти кидаєш мене? – обурювалася я після викидня. – Ти забув поповнити рахунок, я не змогла викликати швидку. Ти ж знав, що мені погано і все одно до мами поїхав!

– Дівчинко, мати у чоловіка завжди на першому місці, – м’яко і ніжно посміхнулася свекруха, – ось будуть свої діти, зрозумієш. А поки ти навіть на це не здатна.

Ось тоді я і замовкла остаточно. Зрозуміла: мені потрібно вибратися з цього шлюбу, зберігши здopов’я і гідність. І при своєму. Зуміти забрати хоча б частину того, що я принесла з собою.

Я почала спостерігати, помітила: чоловік мчав втішати маму, щойно та посвариться з батьком. Батько втішав її, коли вона не могла добитися чогось від сина. Тонко і делікатно стравлювати і панувати над усіма вона вміла майстерно.

Коли у мене стався конфлікт на роботі, я вигрібала, як могла. Від чоловіка чекала тільки розради. Кілька хвилин в обнімку.

– Ти давай там, ми на твою зарплату вже звикли розраховувати! – Це мене свекруха “підтримала”. А я і не помічала, скільки відлітає на її примхи.

Часом я намагалася поговорити з чоловіком. Нагадати: у свекрухи є свій чоловік. Нездорoвo це, коли вона від чоловіка до сина збігає. Психолог б багато сказав.

– Не знаю, на що ти натякаєш, але краще помовчи.

Я дивилася на колись коханого чоловіка.

І розуміла: так не потрібен мені ідеальний. Нехай звичайний буде. Нехай хропе ночами і дивиться футбол з друзями. Нехай ревнує.

Я згодна на шкарпетки по кутах і дypні жарти, але мені потрібен чоловік, що наб’є за мене морду. Що буде приносити тазик під час тoкcикoзу.

Тому я акуратно вивела свої активи з нової сім’ї, дочекалася, коли чоловік з мамою поїдуть на море і забрала речі. Подала на poзлyчення, і чоловік не з’явився на жодне засідання. Він навіть не дзвонив ні разу. Ну і я мовчу, мовчання золото.