Зоя всю себе віддавала сім’ї. Але коли її в автобусі назвали “злісною пенсіонеркою”, її це так зачепило, що вона вирішила все змінити
Тримаючи в руках дві непідйомні сумки, Зоя ледве-ледве втиснулася в автобус. Водій їхав так, ніби віз не пасажирів, а купу дров. При черговому різкому гальмуванні дівчата, які стояли поруч упали на Зою. Вона сильно розлютилася і “гаркнула” на них, мовляв, триматися за поручні потрібно краще.
Одна з дівчат вибачилася, але Зоя вже завелася і продовжувала сипати обвинуваченнями на адресу молоді. Тоді пасажирка не витримала і висловила буркотунці все, що про неї думає, назвавши її злісною пенсіонеркою. Саме це визначення змусило жінку прикусити язика. Адже вона ще далеко не пенсіонерка, але те, що виглядає старшою за свої роки, це факт.
Коли Зоя переступила поріг своєї квартири, він все ще не змогла заспокоїтися. Своїми словами дівчина в автобусі зачепила її за живе.
Жінка відчувала жалість до самої себе, в її очах стояли сльози. Зоя попросила чоловіка Олександра внести сумки на кухню, але той дивився телевізор і сказав, що йому потрібно додивитися виступ депутата, який, на його думку, на відміну від багатьох його колег, дійсно піклується про людей.
Ці слова підлили масла у вогонь, і Зоя спалахнула, закричавши:
– А про мене хто-небудь коли-небудь подбає?
Виглянувши з своєї кімнати, дочка Аліна поцікавилася, в чому справа. Мати сказала, щоб та відправила чоловіка віднести сумки на кухню. Але виявилося, що її зять спить. Це ще більше розлютило жінку. От так завжди. У всіх є свої справи, і тільки вона одна повинна все життя “ішачити” заради всієї родини.
Довелося нести сумки на кухню самій. Розбираючи їх, жінка думала про те, що чоловік ніколи по-справжньому не допомагав їй по господарству, та й добувачем ніколи не був. Довго не затримувався ні на одній роботі.
Дачу Зоя тягнула сама, а її Саша вважав за краще лежати на дивані перед телевізором. За все життя нічого в будинок не купив. Трикімнатну квартиру придбали її батьки, а інакше їх сім’я до цього дня жила б в малосімейці.
Дочка виросла не особливо роботяща. З дитинства Зоя давала їй все найкраще. Аліна вивчилася на медсестру, працює в поліклініці, але весь час скаржиться, що їй важко, як ніби вона щодня займається розвантаженням вагонів. А ось Зої так і не вдалося попрацювати за фахом, але ж у неї диплом вихователя дитячого садка.
Оскільки ця робота низькооплачувана, жінці довелося заробляти в інших місцях. Вона то на ринку торгує, то їздить на сезонні роботи до Польщі. Зять їй, як і чоловік, дістався недолугий. Уже півроку як шукає роботу, маленька зарплата йому не підходить, а на велику ніхто не бере. Ось він і сидить на шиї у сім’ї.
Так Зоя і живе – все для інших і нічого для себе. Своє власне життя вона постійно відкладає на завтра. А воно летить ох як стрімко, і ось вже її називають пенсіонеркою.
Замислившись, жінка раптом побачила себе з боку: і справді, загнана коняка, одягнена абияк, руки потріскалися, в перукарні сто років не була. А в молодості вона любила вбиратися і завжди стежила за собою.
У суботу вранці чоловік нагадав Зої, що їй потрібно їхати на дачу, збирати пізню капусту. На що жінка відповіла, що у неї є інші справи, а на дачу нехай їде він, прихопивши з собою зятя. Чоловік був невимовно здивований таким поворотом подій і лише зронив жінці: “А сніданок?”
Йдучи по вулиці, Зоя думала про те, куди піде спочатку: в салон краси чи в магазин одягу? Побачивши своє відображення у вітрині, вона вирішила – спочатку зачіска! Коли перукар закінчила стрижку і укладку, глянувши в дзеркало, Зоя побачила в ньому зовсім іншу людину, яка їй дуже сподобалася. Вона явно помолодшала. Тепер справа була за красивим платтям.
Коли Зоя повернулася додому, родичі дивилися на неї в подиві. Чоловік губився в здогадах: з якого приводу така разюча зміна? Зять теж дивувався новому іміджу тещі. А дочка підраховувала в розумі, у що обійшлася матері така краса. Однак Зоя нічого і нікому пояснювати не збиралася.