Це зі знайомою нашою сталося, з Марією Марківною. Злягла, захворіла. А вдома якраз продукти закінчуються. Подумала було сусідці зателефонувати, нехай хліба з магазину захопить. Тільки ось подумала – не так уже й їсти хочеться, чи потрібен хліб? Можна і так супу з’їсти. І нічого, з’їла. Голодною не залишилася. І без прохання обійшлося

А якщо чесно, вона пам’ятала, як цю сусідку просила за молоком зайти, їй тоді після вивиху на ногу наступити ой як важко було. Тільки ось молоко вона принесла на наступний день, коли Марія Марківна вже з’їла кашу на воді. І нічого, нормально пішло, з маслом і ложкою варення.

Не потрібно, каже вона, поступатися незалежністю навіть в дрібницях, не потрібно просити. Так з’являється азарт, знаходяться неможливі способи вирішити проблеми.

І жити стає легше.

Вона-то, Марія Марківна, перебуваючи на посаді ще Машкою все зрозуміла, списала у подружки домашку. Подружка викрутилася, а Машку здала. І та зрозуміла: потрібно все робити самій.

І почала жити за цим принципом.

Не брала гроші в борг, обходилася. Знала: друзі дадуть. Мама дасть. Але чи будуть вони раді, може, у них щось важливе було задумано? Чортихаючись дадуть, або проклинаючи, і потім тихенько зіллються. Мама-то залишиться, але нервувати буде: поверне Марія гроші вчасно або теж нагадувати доведеться? І чи все у доньки в порядку?

А найголовніше – не можна просити щось у дітей. Хіба що зовсім вже крайній випадок, зовсім біда прийшла. А якщо в тебе температура, нема чого тобі до магазину йти – перебийся без молока. Каша теж їжа, якщо голодна – і не таке з’їси. Зате заснеш спокійно, нікого не чіпаючи. Потім, пізніше, сходиш за молоком.

Не покликали на день народження, вирішили без тебе новий рік святкувати – нехай так. Не потрібно натякати, напрошуватися. підкуповувати:

– Я щось не знаю, що тобі вибрати в подарунок.

Не треба.

Покличуть – будеш вибирати, а поки нічого себе нав’язувати. Невже не знайдеш, чим себе зайняти і розважити? Не вірю!

Не жалій себе.

Не думай, мовляв, виростила сина, а за молоком нікого послати. Нікуди сходити, нікому зателефонувати. Це тебе образа душить, а на скривджених воду возять.

Ображатися – це всі останні сили підуть. Не чекай ні грошей чужих, ні уваги, так останні відносини зруйнуються.

Не треба клянчити. Дякуй Господу, що можеш без прохань обійтися, викрутитися. Адже у тебе все добре, поки сама справляєшся. І прийдуть самі. Принесуть грошей і молока. Покличуть в гості.

Ось задумайтесь, адже правда після прохання якось погано стає на серці?