Нам довелося викупити частку сина в нашій квартирі. Іншого виходу не було
Ну і син у нас виріс! Він зі своєю дружиною почав нас шантажувати. Нам довелося викупити частку сина в нашій квартирі. Через це ми жахливо поскандалили …
Ми завжди з чоловіком дивувалися тому, що є батьки, які абсолютно не допомагають своїм дітям. Ми з чоловіком вважали, що це неправильно. Адже це ж рідні діти і допомагати їм треба, у міру сил і можливостей, звичайно.
У нас з чоловіком двоє дітей. Ми нашим дітям допомогли отримати гарну освіту. Потім зіграли їм хороші весілля і навіть, коли у них вже з’явилися власні сім’ї, ми часто допомагаємо їм. І це ми вважаємо правильним. Але, виявилося, що цього мало!
Нещодавно до нас в гості прийшов син зі своєю дружиною. Вони підняли в розмові дуже неприємну тему. Олег сказав:
– Тут така справа, адже в квартирі є моя і доля. І я хочу її продати! Ми вже навіть покупця знайшли! Він готовий викупити у мене мою долю. Нам не вистачає грошей на купівлю нової квартири!
– Що ти таке кажеш, синку! Як це продати! Що за дурниця?
– Ірина Сергіївна! Нам потрібна купити нову квартиру.
– Добре, Аня. Якщо ви хочете продавати цю частину – продавайте. Ми не будемо вам заважати. Тільки давайте ви продасте цю частину нам! Я запрошу ріелтора, і він оцінить цю частку.
Син з невісткою погодилися:
– От і відмінно!
Квартира у нас не велика, та й знаходиться вона в дуже старому будинку. Правда, в хорошому районі, в центрі міста. Тому, природно, що вона коштувала не дуже дорого, а частка взагалі. Загалом, незабаром ми оформили всі документально і віддали синові гроші.
Олег був неприємно здивований, коли отримав гроші за свою частину: сума була невелика, а Аня взагалі була в шоці. Вони розраховували на зовсім інші гроші. Вона влаштувала спочатку скандал своєму чоловікові, а потім прийшла скандалити до мене.
– Як вам не соромно, Ірина Сергіївна! Чому ви Олегу так мало грошей дали за його частку?
– Але він отримав стільки, у скільки ріелтор оцінив його частина квартири.
– Ну це ж ваш рідний син! Причому тут взагалі ріелтор? Ви повинні були заплатити більше! А ви вчинили огидно! Так люблячі батьки взагалі цю квартиру б нам залишили! Ми думали, що ви так і зробите! А ви тільки про себе думаєте! Щоб тільки вам добре було!
– Аня, ти вже зовсім знахабніла! Ми і так вам завжди допомагали! Іди додому і скажи нашому синові, що ми чекаємо, що він вибачиться перед нами за вашу огидну поведінку! А до тих пір ми з вами спілкуватися не будемо!
– Так ми і так вас не хочемо ні бачити, ні чути! – заявила невістка.
Аня пішла, грюкнувши дверима.
Ми з чоловіком були просто в шоці. Виявляється, Аня з Олегом вважали, що ми купимо маленьку квартирку на околиці міста, а цю квартиру просто їм подаруємо.
Чому ми повинні були так вчинити? Чому ми повинні жити на старості років в поганих умовах? Навіщо нам змінювати квартиру, адже ми звикли до нашої квартири.
Одна справа, невістка, але як міг наш син так з нами вчинити? Адже ми ж його виховували зовсім по іншому!