Чоловік забрав з дитбудинку свою дочку. Після цього дружина висунула йому ультиматум
– Олено, мені потрібно сказати тобі щось важливе. Сьогодні від опіки я дізнався, що у мене є дочка в дитячому будинку! – сказав Ігор.
Олена впала в ступор. Яка дочка? В чому справа? Він що пожартувати вирішив? Питань було більше ніж відповідей. Ігор помітив, як Олена змінилася в обличчі.
– Це не жарти! П’ять років тому до зустрічі з тобою і жив з Наталею. Потім я зустрів тебе, і наші шляхи з нею розійшлися. Я змінив номер телефону, але через друзів через рік вона знайшла мене. Розповіла, що народила від мене дівчинку Віку. Коли я її побачив – всі сумніви відпали, це була точна копія мене, моя дочка.
Я не знаю, як склалася подальша доля Наталі, але мені подзвонили з органів опіки та запитали, чи можу я забрати Віку.
У Олени думки плуталися в голові. Їй не потрібна була чужа дочка, може бути вдасться ще завагітніти і народити спільну дитину. Але вона вирішила разом з чоловіком відвідати дівчинку в дитбудинку.
Вікторії було майже 5 років, маленька, худенька, з величезними сумними очима дівчинка. При першому знайомстві, соромливо ховала голову за спину виховательки.
Віка не сподобалася Олені. Точніше сказати – її пересилили ревнощі до іншої жінки. У дівчинці Олена бачила ту, з ким колись був щасливий чоловік.
Виявилося, що Наталя, мама Віки, пристрастилася до пляшки, вела розгульний спосіб життя і не дбала про доньку. Її позбавили батьківських прав, а дівчинку помістили в дитячий будинок.
Ігор прийняв рішення забрати Віку додому, встановити батьківство і вирішити всі проблеми з документами. Олена спочатку була проти.
Їй не потрібна чужа дитина. З чоловіком в сім’ї повна ідилія, а тут, вважай, життя в корені зміниться. Але піддалася на вмовляння чоловіка – Віку привезли додому. Ігор попередив Олену – не думай її образити.
І тут почалося. Ігор душі не чув у дівчинці, обсипав її поцілунками і подарунками, хоча раніше все це діставалося Олені. Вона страшно ревнувала Ігоря. День за днем в сім’ї наростало напруга, і одного разу Олена не витримала:
– Я не можу так більше! Вибирай – або я, або вона! Я не наймалася в прислугу!
Ігор, не замислюючись, пройшов до кімнати і дістав чемодан Олени. Без слів вона все зрозуміла і спішно стала укладати свої речі.
Ігор вибрав дочку і ні грама не шкодує про це. Жінку він ще зможе знайти, а ось така улюблена Віка у нього одна!