Зібралася забрати лежачу свекруху до себе, але час зараз важкий, передумала

Десь 5 років тому моя свекруха серйозно захворіла. На той момент вона жила сама. Але ситуація ставала важчою з кожним днем. І незабаром до неї переїхала сестра мого чоловіка. Весь цей час Люба жила зі своєю матір’ю, доглядала її. А ми з чоловіком допомагали здебільшого матеріально.

Але ситуація змінилася. По-перше, свекрусі ставало лише гіршою. Вона завжди лежить, отже догляд її необхідний капітальний. По-друге, нещодавно Люба зателефонувала мені та заявила, що збирається їхати за кордон.

Справа в тому, що там живе донька з дітьми. Вона покликала Любу до себе на зовсім. Часи нині такі, що жити у нас небезпечно. Зрозуміло, сестра чоловіка погодилася. Вона давно думала, щоб переїхати. Коли, якщо не зараз? Тим більше, що вона стільки часу не бачила онуків, зовсім не бере участі в їхньому житті.

Я розумію Любу. На її місці я б вчинила так само. Але що нам робити? Я одразу подумала про те, що свекруху можна перевезти до нашої квартири. Доглядатиму, куди ж подітися. Але потім ми почали обговорювати цю проблему з чоловіком та донькою. І такий розклад сподобався не всім.

Ми живемо в трьохкімнатній квартирі, тому місця має вистачити на всіх з головою. Але моя дочка-підліток не хоче, щоби бабуся жила з нами. Мовляв, їй не подобається цей старечий запах у квартирі. Та й допомагати у догляді за нею вона також не готова.

Звичайно, мені прикро чути подібне від своєї дитини. Адже я виховувала дочку доброю та чуйною дівчинкою. Але, з іншого боку, я розумію її. Коли почали думати, в якій кімнаті найкраще поселити бабусю, також виникли проблеми.

Я запропонувала чоловікові перебратися до вітальні, а його маму поселити в нас. Чоловікові така ідея не сподобалася. А якщо свекруха житиме у вітальні, яка, до речі, ще й прохідна кімната, це, бачите, заважатиме доньці. Вона почне соромитись кликати до себе в гості друзів. Який жах!

Мені важко вирішувати цю проблему без допомоги рідних. Чоловікові ніби плювати на рідну матір. А донька вже давно не спілкується зі своєю бабусею через стан її здоров’я. Плюс до всього, я й сама почала думати про те, на що перетвориться наше життя, якщо свекруха до нас переїде.

Проблеми в сім’ї – це одне. Але напружена ситуація в країні, коли не знаєш, чим обернеться завтрашній день, — це інше. Я банально боюсь і не знаю, що буде далі. А якщо на шиї буде людина похилого віку до того ж лежача, я взагалі збожеволію

Вирішила поговорити із сестрою чоловіка. Скажу все як є. Не можу я забрати свекруху, хоч ти трісни! Потрібно шукати інший спосіб вирішити цю проблему. Думаю запропонувати Любі найняти доглядальницю. Оплачуватимемо навпіл. Та чого там! Я готова взяти на себе більшу частину витрат, якщо доведеться.

Але жити зі свекрухою під одним дахом у сьогоднішніх реаліях для мене неприпустимо. Хай простить мене Олена Володимирівна!