Як телефонні шахраї вирішили моїх стареньких батьків одурманити. Розповідаю

Телефонні шахраї, вочевидь, більш живучі за італійську «Коза Ностру», японську «Якудзу», китайську «Тріаду». І, мабуть, чи не найбільш цинічні серед кримінальної братії. Бо, в основному, обирають своїх жертв серед людей похилого віку, залишаючи їх в багатьох випадках, від усіх накопичень на «чорний» день.

Дивує обізнаність тих аферистів. Адже крім номера телефону та віку майбутньої жертви знають й деякі подробиці їхнього життя. Скажімо, одного разу мені телефонує тато. Зауважу, що ми живемо в різних містах, хоча я час від часу навідуюся до батьків.

«Ігор, ти де? На роботі» – у тата дуже стривожений голос.

«Ну, так» – здивувався його тривозі.

Як виявилося, кілька хвилин тому, до нього зателефонував якийсь молодий чоловік, назвався моїм ім’ям і сказав, що він у міліції, мовляв, рятуйте. Той бовдур не знав, що син чоловіка, котрого він сподівався «розвести» на гроші, журналіст-криміналіст.

Я посміявся, пояснив татові ситуацію. До міліції не звертався, бо з досвіду знав, що це безперспективно. Ну, по-перше, в даній ситуації як такого потерпілого не було. Але навіть коли у людей в такий спосіб шахраї виманюють гроші, наші правоохоронці не завжди працюють звитяжно.

Як це, наприклад, сталося з однією моєю знайомою, мама якої (до речі, жінці вже за 80 років) віддала таким аферистам усі свої заощадження.

Знову ж таки, вони були ознайомлені з особистим життя жертви. Зокрема, знали, що у неї є рідний племінник, котрого тітка дуже любить. От на цьому й зіграли.

Серед білого дня, коли її дочка була на роботі, до бабусі зателефонував незнайомець і сказав, що племінник скоїв ДТП з тяжкими наслідками в якийсь сусідній області. Тож потрібні гроші, інакше йому тюрма.

Сам племінник також серйозно постраждав в аварії, лежить у лікарні і поки що говорити не може. Жінці призначили місце зустрічі, куди під’їде машина, водія звати Роман, і йому треба передати гроші.

Старенька не здогадалася зателефонувати до племінника, а, стривожена, виконали усе, що їх казали аферисти. Довідавшись про це, дочка потерпілої звернулася до міліції. Але, там, вочевидь, її заяву поклали «під сукно», хоча при бажанні справу можна було легко розкрити. Це не голослівне зауваження.

Річ у тім, що дочка потерпілої свого часу працювала вчителькою. І один з її колишніх учнів займав певну посаду в місцевому управління СБУ. Хоча подібні злочини не входять до компетенції цього правоохоронного органу, але чому не допомогти  колишній вчительці. Отож, шахраї викрили, з ними провели «виховну» роботу, а гроші повернули.

З початком війни начебто рівень злочинності впав. Ну, скажімо, комендантська година, посиленні патрулі не дають розвернутися «гоп-стопникам», та й їхні потенційні жертви не швендяють вулицями в темпу пору доби. Щоправда, не вгамувалися злодії, тепер їх називають «мародерами», котрих час від часу виявляють і прив’язують до ганебного стовпа. Інколи ще й різками шмагають.

А ось телефонні аферисти активність не знизили. Останній такий випадок стався днями в одному з райцентрів Івано-Франківської області. Саме під час повітряної тривоги до літнього чоловіка, почали надходити дзвінки від якоїсь особи  жіночої статі, котра «плакалася», що придавила чи придушила дитину, тепер у лікарні і потрібні гроші.

Чоловік на це не відреагував, але, складається враження, аферистки знали, що він перебуває за межами квартири, де залишилася сама його похилого віку дружина. Почали надзвонювати до неї з тим самим повідомленням. Телефонували з різних номерів.

На щастя, у них нічого не вийшло. Єдине шкода, що наразі їх ще не вирахували. Невимовне бажання прив’язати тих осіб до ганебного стовпа, так, як зробили з трьому молодими циганками, ой, перепрошую, їх тепер треба називати «ромки», котрі під виглядом біженці втекли з Києва до Львова і тут намагалися обкрадати пасажирів у громадському транспорті.