– Вибач, але ти не зможеш з нами відзначати. Розумієш, ми зустрічатимемо з друзями, там усі сім’ями прийдуть, а тут ти у розлученні. Незручно вийде. Навіщо нам зайві гострі кути на святі

Ми із сестрою залишилися без батьків п’ять років тому. Я тоді закінчувала університет, а сестра була вже рік заміжня. У мене ж у планах заміжжя поки що не значилося. Відносини були, але поки що мови про весілля не йшло.

Після закінчення вузу ми з моїм молодим чоловіком вирішили переїхати в інше місто, там перспектив було більше. Сестра з чоловіком залишилися у рідному місті.

Ми вирішили, що поки вони житимуть у батьківській квартирі і збиратимуть на іпотеку. Я поки що по житлу не визначилася, тому було вирішено, що спадок від батьків продаватимемо, коли в мене з’явиться якась ясність.

З сестрою ми спілкувалися нормально, але після заміжжя її інтереси сильно змінилися, і наше спілкування з регулярного перетворилося на періодичне. А після того, як вона народила одного за іншим двох синів, майже звелося нанівець. Ми не сварилися, просто загальних тем було все менше і менше.

Я ж зі своїм молодим чоловіком облаштовувала своє життя на новому місці. Нам доводилося винаймати квартиру, іноді не було грошей на їжу і ми ділили один пакет швидкорозчинної локшини на двох. Змінювали роботи, шукали, де краще. Багато чого минули за чотири роки, і ми вирішили одружитися.

Загальні труднощі зближують, як я думала, тому виходила заміж без жодного сумніву. Навіть почала замислюватися, а чи не час дзвонити сестрі і починати вирішувати питання з квартирою. Але вирішила не поспішати та правильно зробила.

Як тільки наше життя почало налагоджуватися, у чоловіка почала зростати кар’єра і зарплата і наші стосунки змінилися не на краще. Потім виявилося, що він знайшов собі коханку і йде до неї. Мене ця звістка знищила.

В одну мить я втратила і коханого чоловіка, і роботу, і житло. Тому що договір на квартиру був укладений на нього, працювали ми тоді разом і мені було нестерпно бачити його та його нову подружку. Ми розлучилися і я поїхала.

Я повернулася до рідного міста півроку тому. Сестра в найкоротші терміни організувала продаж квартири та батьківської дачі, віддала мені гроші. На роботу я знайшла швидко, тепер намагаюся взяти іпотеку. Поки що винаймаю квартиру.

У рідному місті в мене вже не залишилося подруг, та їх і було трохи. Сестра мене спочатку дуже підтримала, за що їй велике спасибі. Але я бачила, що чоловікові її я не подобаюсь, не знаю в чому причина, та й сам він прямо не казав мені цього, але такі речі відчуваєш. Ось і я відчуваю, тож намагалася тримати дистанцію.

Сама я сестрі не нав’язувалася, чудово розуміючи, що вона не має часу втирати мені соплі і тримати за ручку. Має сім’ю, дітей, роботу, налагоджений побут, нове житло. Те, що вона мене в перший місяць дала притулок, вже хороша допомога. Хоч ми й не дуже часто спілкувалися, мені було тепліше від того, що в цьому місті я не одна, що тут є моя рідна людина.

Місяця два тому у нас заходила розмова про зустріч нового року, і сестра запросила мене відзначити свято у них.

– Ну, а чого тобі одній в хаті сидіти? Ми зустрічатимемо вдома, прийдуть кілька наших друзів, тихо, по-сімейному та відзначимо.

Я була вдячна за запрошення. На свята особливо гостро відчувається самотність і цього хотілося уникнути.

Більше ми на цю тему не говорили, а нещодавно я вирішила уточнити, що там зі святом – скільки скидаємося, що приносити, чим допомогти, скільки бути. Сестра довго намагалася якось зіскочити з теми, а потім таки наважилася.

– Вибач, але ти не зможеш з нами відзначати. Розумієш, ми зустрічатимемо з друзями, там усі сім’ями прийдуть, а тут ти у розлученні. Незручно вийде. Навіщо нам зайві гострі кути на святі, випалила вона.

Ось уже чого не очікувала, то це такої відповіді. Що означає “гострі кути”, я не розумію. Те, що я одна, це ж не означає, що я сидітиму і псуватиму свято або, чого гірше, приставатиму до всіх чоловіків у приміщенні. За кого мене сприймають?

Сестра пояснила, що вона мене знає, але іншим буде некомфортно і свято буде зіпсоване у всіх. Тож мені не варто приходити. Але ось на різдво вона чекає на мене в гості. Я чула, як ці слова каже її чоловік.

Так стало боляче, ніби в мене каменем кинули. Новий рік завжди для мене був найважливішим святом, навіть день народження я так ніколи не чекала. Не знаю, чому просто з дитинства так повелося. Я дуже не хотіла залишатися сама саме цього дня. Але тепер доведеться.