Випадково знайшла заховані чоловіком подарунки для мене та свекрухи. На наступний день відправила його жити до мами. Зважаючи на все, її він любить найбільше. Нехай думає над своєю поведінкою.

Ми вже два роки одружені. У мене було і раніше відчуття, що чоловік цінує мене за якимось залишковим принципом, але раніше я списувала це на його егоїзм. Звичайно, хотілося, щоб вся увага та всі подарунки від чоловіка діставалися тільки мені. Але я розуміла, що це неможливо, адже він має маму і сестру.

Минулого року мені було гріх скаржитися на подарунки. Ми нарешті оновили кухонний гарнітур, і я почувалася морально задоволеною. Тож символічний подарунок безпосередньо у свято сприйняла як належне. Основний подарунок я отримала раніше.

Того нового року зовиця отримала новий телефон, а свекруха сережки з камінчиками. Все це коштувало пристойно, не якийсь ширвжиток. Але я нормально поставилася, не останні гроші були витрачені на подарунки, та й люди не чужі.

Але потім протягом року я порівнювала, що чоловік дарував мені і що мамі з сестрою. І виходила не надто гарна картина. Мені на день народження сковорідку, чахлий букетик і набір мильного приладдя, а мамі величезний букет і недешевий годинник.

Сестрі тоді просто грошей подарував, але мені так і не зізнався скільки. Каже, що дві тисячі, але я не вірю, надто вона виглядала щасливою, заглядаючи в конверт.

І ось так на всі свята – мамі та сестрі він старанно вибирає подарунки, а мене за принципом “і так зійде”. Тут навіть не так питання в ціні подарунку, як у відношенні. Таке відчуття, що мені подарунок купується абияк, аби купити, а ось до інших подарунків чоловік прям дуже серйозно ставиться.

Посварилися через подарунки ми вперше, коли на нашу річницю він мені квітки не подарував, зате на день матері для свекрухи розправився і зводив її до ресторану. Але він ж мене до ресторану сто років не водив! Звісно, ​​я образилася. Зрештою це я готую, прибираю, прасую, навожу затишок і дбаю про нього, і можна було якось більше уваги приділити.

– Ну мама мене виростила, я її син, хто її ще по ресторанах водитиме? – заявив чоловік.

– Мені, мабуть, теж треба якнайшвидше народжувати сина, щоб він мене кудись відвів. Ти пам’ятаєш, коли ми з тобою кудись ходили, – розлютилася я.

– Не треба перекручувати, я тобі теж приділяю увагу, просто ти цього не помічаєш.

– Так в чому проблема? Роби це помітніше!

Потім чоловік визнав, що він все-таки був трохи неправий, і пообіцяв, що надалі я не почуватимуся обділеною. Я йому повірила.

З початку осені у нашій сім’ї включився режим економії. Чоловік заявив, що у нього на роботі зараз усім врізали премії, тому на якісь розкоші до нового року я можу не розраховувати. Якщо так, значить не буду, без проблем.

Я взагалі запропонувала чоловікові обійтися без подарунків, але він сказав, що зовсім без них теж не справа, свято все-таки. Тим більше, що про подарунки він подбав заздалегідь. Я порадувалася передбачливості чоловіка.

Минулого тижня я вирішила провести генеральне прибирання, щоб не бігати останніми вихідними, як ужалена. Все витягувалося з комори, шаф, з-під ліжок. В одному з таких затишних місць і знайшла приховані чоловіком подарунки. Завдяки листівкам у пакетах було неважко здогадатися, що і кому призначалося.

Отже, я мала отримати туалетну воду. Ні, не за сто мільйонів тисяч, а цілком бюджетний варіант. Свекруха мала стати володаркою сережок і каблучки зі смарагдами, а зовиця – ноутбуа. Очевидно, економія поширювалася виключно на мене при виборі подарунків.

Я від чоловіка приховувати не стала, що знаю, що він зібрався дарувати. У того очі забігали, сам зрозумів, що трохи нерівноцінні подарунки приготував. Почав щось намагатись пояснювати, але все вже було зрозуміло. І як у нас пріоритети розставлені і яке місце в його житті я займаю.

Тому чоловік зібрав речі і пішов жити до мами. Зважаючи на все, ось її він любить найбільше. Нехай думає над своєю поведінкою. Я не хочу бути постійно на других чи третіх ролях. Мама та сестра це звичайно добре, але я теж не просто так погуляти вийшла.