Моїй свекрусі 39 років і від неї немає ніякого толку, вона абсолютно не цікавиться ні своїм сином, ні мною

Ми одружилися півроку тому, і я й досі щаслива, жодного разу не пошкодувала. І чоловік мій цілує мене, наче вперше. Як би я хотіла зберегти ці наші почуття на все життя!

Готова для нього зробити все і ще трохи більше. Хочу дбати про нього, радувати, дарувати йому дітей і навіть дружити з його молодою вродливою мамою. Але тут є одне але.

Я точно знаю: свекрухи ненавидять лише тих невісток, що тягнуть на себе ковдру. Якщо дівчина любить їхнього сина і піклується про нього, вони ставитимуться до невістки лояльно. Але я все одно побоювалася, що моя нова мама трохи ревнуватиме.

Ех, не того боялася.

Свекруха справді чудово ставиться до мене, але не цікавиться ні мною, ні сином. Зрідка заглядає на свята, не завжди відповідає на дзвінки, а допомоги від неї не дочекаєшся. Справедливо буде сказати, що з нас вона нічого не вимагає.

Але чи це сім’я? Як чужі живемо.

Вона народила в 17, ростила Дімку одна. Її батьки радили перервати цю історію в заpодку, коли хлопець її покинув, але вона вперлася, народила та виростила сина без їхньої допомоги. При цьому спромоглася побудувати непогану кар’єру і тепер насолоджується свободою.

– Вона в тебе як молода живе, — кажу чоловікові, — то на фітнес, то відпочивати, то сплав річкою. Чому їй до нас немає справи?

– А має бути? Народила, на ноги поставила, чого ти від неї чекаєш?

– Ну, бабусі ж повинні допомагати!

– Я вагітна, а свекруха одразу заявила: не сподівайся, що я стану твою роботу робити. У тебе все гаразд, навіть чоловік є.