Чому ми повинні позбавлятися доходу через родичів чоловіка дочки, якщо вони нам у важкі часи навіть не допомогли

Від бабусі мені дістався маленький напівзруйнований будиночок недалеко від узбережжя. Було вирішено облаштувати його, що дозволило б здавати кімнати відпочиваючим.

Для того, щоб зібрати гроші на ремонт і будівництво довелося і мені, і чоловікові брати кредити. Перший час було дуже складно, так як доводилося жити тільки на зарплату чоловіка, яка частково ще й йшла на виплати. А мені роботу знайти не вдавалося.

На благоустрій та перетворення хатинки в двоповерховий котедж пішло майже два роки. Після цього стало легше, тому що ми стали здавати кімнати. Отриманий дохід довелося вкласти в будівництво трикімнатного гостьового будиночка.

Особливо сильно довелося вкластися в опалення та підведення води. Через ці роботи довелося знову переходити на найдешевші продукти. Єдиним плюсом, який давав вижити був город.

Звісно допомоги чекати нам не було ні від кого, включаючи дочку і її чоловіка, які самі знімали квартиру.

Тільки ще через два роки настав більш менш спокійний час, коли у нас стали з’являтися гроші на зайві витрати. З’явилися постояльці, які приїжджали до нас навіть взимку, що допомогло відбити частину витрат на облаштування котеджу.

Але тут дочка з чоловіком взяли іпотеку і нам довелося допомагати їм даючи великі суми.

Щоліта у нас гостювали молодята, але одного разу вони вирішили поїхати в Грецію на відпочинок. І замість себе дочка вирішила привезти батьків чоловіка, яких треба не тільки поселити, а й добре зустріти і безкоштовно все надати.

І все це збіглося з тим, що у нас забронювали всі кімнати, навіть нашою з чоловіком нам довелося поступитися. Для таких випадків ми перебиралися в окремий річний курінь. І виходить, що ми повинні позбутися доходу, так як чоловік уже не працював. Його свого часу скоротили, як і багатьох інших. Додатковим мінусом буде відмова тим, хто вже забронював.

Ну і остаточною вишенькою на торті можна вважати приїзд родичів, які нам не допомагали, незважаючи на те, що ми жили тільки на хлібі і воді, а тут вирішили безкоштовно пожити.

Звісно мені стало неприємно від цього.Сказала доньці, що в цей літній сезон вже все заброньовано, але можна приїхати наступного літа, коли ми залишимо спеціально кімнату для них. Її реакція була різко негативною. Навіть мої спроби пояснити ситуацію не допомогли.

Ось так на мене образилися не лише родичі та дочка з чоловіком, але і власний чоловік, який дорікнув мені в жадібності.