Викупили з чоловіком дачу в моєї тітки, а вона тишком приїжджала і господарювала
Нахабство друге щастя. Чи так це? Ми викупили у сестри мого тата дачу, а вона все одно приїжджає туди і господарює. Краще б не віддавали їй гроші, адже нічого не змінилося після продажу.
Ми давно з чоловіком мріяли про дачу, але не могли собі дозволити дорогу ділянку. Дуже довго моніторили всі оголошення і тільки засмучувалися від безуспішних пошуків. Потім татова сестра на горизонті з’явилася, хоча раніше ми з нею не підтримували зв’язок. Вона панночка зі складним характером, ще тато мені про це говорив.
Ось і заговорили ми з нею про дачу. Мовляв, хочемо купити, але ціни захмарні. Вона сама запропонувала викупити ділянку у неї, так як вона туди не їздить. Родичка давно планувала виставити дачу на продаж, але з інтернетом погано дружить, тому і гальмувала процес. Загалом, вона нас заінтригувала.
Територія нам сподобалася, ще й прибудова невелика була. Далеко від зупинки, але так як у нас машина – це не грало роль. Там був город і сад. Теплиця хороша. Звичайно, треба було вкластися, оновити все, але це лише справа часу.
Ми домовилися про ціну і уклали договір. Чоловік узяв відпустку і ми зайнялися благоустроєм ділянки. За літо привели все в порядок, відпочили вдосталь і поїхали в місто. Десь місяць ми туди не приїжджали.
Відразу стало помітно, що без нас хтось господарював. Все лежало на інших місцях, та й город протоптаний. Яблук було на дереві мало – хтось обірвав. Прикро було, адже я збиралася варення варити.
Перелізти паркан мало хто зможе, тому ми почали мудрувати, у кого може бути ключ від хвіртки. Потім я пішла до сусідки, щоб запитати, чи не бачила вона когось. Тітка Ліда відповіла, що господиня приїжджала, збирала яблука, малину, на городі щось робила. Я їй намагалася пояснити, що ми викупили ділянку, але вона лише плечима знизала у відповідь.
Тітка божилася, що вона не приїжджала. Мовляв, у сусідки з головою не все впорядку. Ну, загалом, ми повірили і забули.
Минуло кілька днів. Ми з чоловіком вирішили вирватися на дачу в будні. І нас чекав сюрприз – тітонька якраз господарювала на ділянці. Сама все повідкривала, територію обійшла і почала збирати урожай, адже не очікувала нас побачити.
Мене це так обурило, а ось вона вела себе, як ні в чому не бувало. Я намагалася їй пояснити, що це тепер наша дача. А у відповідь почула: “Тобі яблук шкода?”.
Чоловік поміняв всі замки, щоб більше такого не повторювалися. Тітка ще й родичам наябіднічяла, що ми такі невдячні, прогнали її з дачі