Сім’я виявила в лісі самотню бабусю, яка ледь виживала в старій хатині. Привезли їй запас продуктів, а потім і ремонт організували
Пані Аніела жила в будиночку без електрики і без водопроводу. З віком у неї залишалося все менше сил тягати воду і ходити в найближче селище за продуктами. Коли про жінку дізнався пан Кшиштоф Копеч, серце стислося: а якби так страждали його батьки? Вони з дружиною накупили їжі, потрібних речей і поїхали шукати бабусю.
А далі почалося чудо.
Інженер настільки був вражений умовами, що зізнавався пізніше:
– Будиночок її більше був схожий на хатинку казкової відьми. Напіврозвалений, підлога провалилася і видно було землю. Всього одне віконце, ні газу, ні світла.
Старенька не нажила багатств, тому їй допомагали соціальні служби. Але їх рідкісні приїзди не могли вирішити всіх проблем: хто наколе дрова, що вони привезли? Хто прийде на допомогу, якщо захворіла?
Кшиштоф з дружиною Кінгою вирішили допомогти пані Аніелі. Архітектор і інженер-будівельник, вони не могли зробити все. Зате змогли знайти потрібних людей, готових прийти на допомогу.
Оголосили акцію зі збору грошей, шукали помічників, які вміють працювати руками і креслили проект.
Охочих набралося багато, у кого не здригнеться серце від такої історії? Люди з усього світу дізнавалися про стареньку, надсилали невеликі суми, але на ремонт набралося. Кшиштоф організував бажаючих попрацювати руками, у великій дружній команді і робота йде на лад.
Важко повірити: бабуся роками мерзла в своїй хатинці, а привели її в порядок за кілька днів!
Бригада під керівництвом пана Кшиштофа утеплила в будиночку стіни і дах, частково їх замінила.
Бабусі зробили нову підлогу, провели всі необхідні столярні роботи, плитку поклали і навіть купили на залишки грошей нові меблі. Зробили прибудову для зручності, нове подвір’я.
Допомогти захотіли багато місцевих жителів, для цього не потрібно було навіть брати в руки молоток.
Хтось готував і привозив їжу для будівельників, хтось брався прати робочий одяг, купував чистячі засоби, серветки.
Бабусю на час ремонту вдалося переселити, тому кожен день до пізньої ночі над її будиночком хтось трудився.
Як же плакала бабуся, коли побачила своє нове житло! Вона давно вже не вірила в чудо, а тут воно сталося з нею.
Подружжя Копеч не вважають проект особистою заслугою, тільки разом можна було стати чарівниками. А саме чудове – вони не припинили дбати про бабусю, дорпомагають їй, відвідують, взяли в сім’ю.