Батько забрав у нас з матір’ю все, коли йшов до іншої. Тепер він опинився біля розбитого корита, знайшов нас і просить допомоги, хоча більше двадцяти років не спілкувався. Але я все пам’ятаю
У батька з’явилася нова жінка, коли я вчилася в першому класі. Він навіть цього особливо не приховував. У них з мамою взагалі були напружені стосунки. Вона потім говорила, що жила з ним тільки через мене, тому що йти нам з нею було по суті нікуди.
Але коли у батька зав’язалися нові відносини, він без роздумів викинув нас зі свого життя. Квартира була його, тому ми з мамою опинилися на вулиці в буквальному сенсі цього слова. Обидві ми були прописані у бабусі, з якою мама не спілкувалася вже багато років.
Але діватися було нікуди, довелося йти жити до бабусі, тому що зняти житло і якось годуватися було ні на що. Спочатку був просто безперервний жах. Простора трикімнатна квартира більше була схожа на закинуте приміщення, жити там було реально страшно.
Перші роки проживання разом з бабусею я пам’ятаю смутно. Пам’ятаю, що бабуся часто сварилася з мамою, пам’ятаю масивні двері в нашу кімнату, яку мама встановила, щоб ні бабуся, ні її товариші по чарці, які часто приходили в квартиру, не могли вдертися.
Аліментів батько не платив, ми жили на мамину зарплату. Після дев’ятого класу я хотіла піти до технікуму і піти підробляти, але мама наполягла, щоб я нормально закінчила школу і планувала вступ до ВУЗу. Я так і зробила, вступивши на бюджет, тому що платне б ми не потягнули.
Коли я вчилася на третьому курсі, бабуся пoмерла. Мама стала повноправною власницею квартири. Вона хотіла продати її, але я відмовила її. Квартира в хорошому будинку, майже центр міста, шкода було їхати.
Ми вирішили, що будемо робити ремонт, який без кредиту зробити б не вийшло. Я теж влаштувалася на роботу і ми почали перетворювати притулок кошмару в затишний дім.
З тих пір пройшло вже дуже багато часу. Я зараз добре заробляю, є своя квартира, але живу з мамою, а та квартира здається і відбиває іпотеку. Є молодий чоловік, справа йде до весілля, мама від мого нареченого без розуму, тому не виключено, що якийсь час ми будемо жити з нею в тій самій квартирі. У мами теж є кавалер, але поки на стадії цукерково-букетного періоду.
Коли у мене стали з’являтися вільні гроші, я почала водити маму по салонах краси, магазинах з модним одягом. Вона все життя найкраще віддавала мені, а сама себе в усьому обмежувала. Дуже хотілося заповнити це хоча б зараз. Мама змінилася, стала виглядати років на десять молодше, навіть впевненішою якоюсь стала. Зовсім не дивно, що у неї стали з’являтися шанувальники.
Від батька за цей час не було ні слуху, ні духу. Але недавно він заявився на поріг нашої з мамою квартири. Виглядав він не дуже, сильно поправився, одягнений був недбало, але не впізнати його було просто неможливо. Двері відчинила мама і для чогось впустила його в будинок.
Почала їх розмови я не чула, прийшла пізніше. Мене від зустрічі з батьком навіть озноб пробив. Я ненавиділа цю людину всіма фібрами душі, бачити його в своєму будинку не бажала. Він пустив сльозу, сказав, що я стала справжньою красунею, а мене нудило. І від нервів, і від нього.
Я жорстко поцікавилася, що він тут забув. Батько почала розповідати слізну історію, що продав він тоді квартиру, купив з новою жінкою житло побільше. Розписані вони не були, а квартиру повністю записали на неї, тому що хтось із її рідні допоміг поставити батька в чергу на квартиру. Квартиру за підсумком не дали, після якихось законодавчих змін з черги він вилетів.
З тієї своєю жінкою він так і не розписався, жили вони добре, тому про записування квартири на себе батько не думав. Але ось в тому році вона пoмерлa, а її син дав вітчиму місяць, щоб очистити територію. Той намагався обурюватися, але за документами він там ніхто, так що йому нічого не належить. Так що тепер йому ніде жити і він раптово згадав, що у нього є колишня дружина і дочка.
Місто у нас не дуже велике, тому при бажанні інформацію дізнатися не проблема. Він дізнався, що ми живемо в старій квартирі бабусі і прийшов просити допомоги. У нього вистачило совісті до нас прийти і чогось просити.
Я не могла підібрати слів, щоб йому відповісти, в мені все кипіло, але в цей час прийшов мій наречений і я попросила його вивести цю людину з нашого дому. Батько не чинив опору, але по дорозі намагався апелювати до моєї совісті, а вже біля дверей пообіцяв, що піде в суд.
Мама сказала, що їй його шкода, так нікчемно він виглядав. Мені ж тільки бридко і гидливо, більше ніяких емоцій, навіть зловтіхи, що ось так все склалося.