Чоловік моєї далекої родички, Анни, був старший за неї на тридцять шість років. Щось коїлося жахливе, коли вона поставила перед фактом своїх батьків, про намір вийти заміж за Степана Федоровича. Їй було двадцять п’ять, а йому шістдесят один
Батьки і родичі намагалися вплинути, і переконати Анну не поспішати з весіллям, але все безрезультатно. Що було такого в цій людині, що молоденька дівчина закохалася, і наполегливо добивалася благословення батьків?
Анна, одна дочка у батьків. Однак, в дитинстві вона була обділена увагою батька, який її не балував, був строгий. Можливо, вона хотіла заповнити цю прогалину у своєму житті. Через кілька місяців, батьки Анни змирилися, і благословили дочку на сімейне життя.
Минув деякий час і для всіх, хто знав цю пару, новина стала неактуальною. Може, і далі все було без уваги, тільки ось Анна з кожним роком стала виглядати набагато старшою за свої роки.
Люди подейкували, і шкодували Анну, адже виглядала вона погано, за віком їй давали набагато більше, ніж було.
Прожила Анна з чоловіком двадцять років, дітей у них не було, Степан Федорович згодом і пoмер. Якось раз я почула з розмови родичів про те, що Анні поставили запитання: «Чи була щаслива в сімейному житті?»
Вона відповіла так: «Такого життя бажаю всім, хто робить свій вибір».